Олексій Аполлонов не є ілюстратором фольклорного минулого і сьогодення, він шукає та вдало знаходить свій шлях між архаїзмом та асиміляцією, створює універсальне середовище, котре узгоджує різні простори-часи та зберігає автентичність.

Транслюючи характерні для альтернативного мистецтва 80-х незахищеність та некомфортність, Петро Гуменюк створив власну міфологічну концепцію, засновану на єдності сакрального і профанного, вічного і минущого, гротеску і святобливого трепету перед сущим.