Ю. Бескид

У цих рядках можна б говорити про першу оману життя. Або дехто назвав би цей короткий нарис сльозою свідомости, чи може ненадійним пробудженням.
16.01.44 | | в 1943-у
Мигцем біжать різні образи поперед очі. Душа тоді відзивається та живописні картини рисує в уяві. Довжиться лента й розкриває в усіх подробицях намережані глибоко в серці малюнки. Очі дивляться в далечінь і не бачать ні простору, ні жодної прислони. Усе живе.
07.01.44 | | в 1943-у
  Цю старісіньку, сиву як голубиця, жінку всі знають. Вона мешкає в сутеренах, у малій кімнаті; в кутку столик, біля столика залізне ліжко, полиця, камінна піч і на стільчику під вікном лозовий кошик.   Люди кажуть, що її на ім'я Теодосія. Але вона ніколи не ходить за прошеним, а в найми їй піти теж уже не по силі.   — Догоряє свого віку, та й кришиною голод із хати прогоняє. Така стариха й зубів уже немає, щоб хлібом самим живитись. Де вона працює?  
19.12.43 | | в 1943-у