На цвинтарі.
Де діти грались на весні,
Там сум тепер царює,
Таємні блимають огнї
І вітер лиш пустує.
Не море квітів бачиш там, —
Запалі лиш могили.
На вид їх серце твердне нам,
Гей, шкода стільки сили!
***
Як дуб, що буйно в лїсї ріс,
Тепер на стовп придав ся,
Так зойк їх смертний — поклик нїс,
Народ зі сну зірвав ся.
В селї.
Сум по селах осадив ся
