Це, з одного боку, портрети митців (хоч не тільки замолоду) — портрети загубленого поміж двома світовими війнами часу, а з іншого ракурсу — це справжні «рельєфи» українського модернізму в усій своїй міжмистецькій, позаконтекстуальній та контекстовій повноті форми і змісту.

Стурбована тим, що глядачі можуть не вміти бачити мистецтва, Дебора вчить, як дивитися на сучасну картину, ретельно пояснює ази прикладної естетики, розробляє її своєрідну методологію.

Дві прем’єри одного театру: трагедію можна дивитися кілька разів і щоразу з відчуттям катарсису, комедію не хочеться дивитися навіть удруге. 

  Світлана МАЦЕНКА. Метамистецтво: словник досвіду термінотворення на межі літератури й музики. — Львів: Апріорі, 2017.  

Світлана МАЦЕНКА. Метамистецтво: словник досвіду термінотворення на межі літератури й музики. — Львів: Апріорі, 2017.    

Євгенія КОНОНЕНКО. Поза часом: есеї. – Львів : Кальварія, 2017. – 160 с.   Це, звісно, експеримент – простий дослід з артефактами культури, проведений у вакуумних умовах, тобто поза часом: культуру ніби шматок добротного металу почергово занурюють у всі відомі людству форми стихій – у вогонь, повітря, у землю та воду, витягаючи з останньої в уже цілком іншій якості. Такою, що і в огні не горить, й у воді не тоне. Але цей дослід – результат ретельних упорядницьких роздумів над стихіями текстів Євгенії Кононенко.