Більше як двадцять років вони жили нарізно. Ще в час першої світової війни в вирі біженців розгубились син і мати. Мати — Любов Концевич — прокинулась сірим світанком на невеличкій станції під Волочиськом, і не знайшла сина. Син її Степан в цей час, прикипівши до вікна вагона, дивився, як поїзд мчить на захід і не розумів, як все це могло трапитись. Так опинились вони в двох різних містах, і навіть більше — в двох різних країнах. Вихор закинув матір до Києва, на Підвальну вулицю, поїзд заніс сина до Львова.
01.03.41 | |