...Покинув я в Римі сонце, блакить і сердечних приятелів. Поїзд, вирвавши мене з того окруження, ніс мене в ті сторони, де я зустрінув холод чужої землі і сумні, чи квасні настрої земляків.  

1916—1941.   Братству — присвячую!   В небесних просторах і в наших грудях пружилася блакить. У небесах і в наших серцях палало сонце. Степами Стрипи, молодечо і без стриму, котився буйний та весняний вітер і наша молодість.   Від села Соснова широко в сонці зїдхав степ. Ген у далях ясніло і мерехтіло село Заздрість, а ще дальше Настасів.   Наш полк, УСС, стояв у селі Соснові. З важкою зимою й бої були притихли. Інколи, тут-там, тріскотіли кулемети та падали рідкі стріли далекострільних гармат.

(Від нашого кореспондента)   Рим, 24. січня 1941.   Коверзлива доля мистця: гонить за славою, а ця тільки вибранцям прихильна та ласкава. Та поетові, письменникові, маляреві, різьбареві ота навіжена слава, бодай по смерти війне над ними своїм жорстоким крилом: заплата за їх біль, тугу, нужди, терпіння.  

Рим, у червні 1940.   У цій короткій статейці пригадаю те, про що час до часу в нас говориться, пишеться. Та воно, бачите, в наших теперішніх умовинах, не вадить пригадати ці вічно незаступні правди, що лежать в основі трівкости, сили, самозбереження, відпору народу, нації — держави.