Ніхто не опікувався малим сиротою. Бідні люди були в Кирилівці. Вони день-у-день мусіли ходити до тяжкої праці на панських ланах, відробляти панщину.

Забули люди в селі, що вони живуть. І з хат не виходили на обору, або сусід до сусіда.

Сиділи напроти себе та один одному дивилися в очі. Семен курив люльку, розперся широко раменами до вікна та заворотив своєю кремезною постатю весняне світло, що могло крізь вікно пробитися до хати. Петро спер лікоть лівої руки на свому коліні, підклав долоню під бороду та глядів непорушно на Семена.

У всіх культурних народів зберігся з давен давна гарний і похвальний звичай поминути та вшановувати усіх тих, що віддали найбільший свій скарб — життя в обороні своєї Батьківщини.   Вільні народи будують своїм Героям величаві памятники, поети оспівують їх геройство та посвяту найвищому Ідеалові, яким саме є Вільна Нація. Народні співці складають думи, величаючи память синів, що великою відвагою, самопожертвою та геройськими чинами вславилися на полі хвали.