(Колискова пісня Матери-Українки).
Спи дитино моя, сонце мого життя,
Яра квітко пахучого маю,
Хай колише тебе вічний сон забуття,
Срібна мрія про розкоші раю.
Не дивись, що я вже від провесни літ
Ходжу пяна слізьми і журбою,
Хоч неволі ти син — та родився на світ,
Під щасливим знаком і звіздою.
Чуєш? Ген від степів громовий іде спів,
А від нього трясуться палати.
Знай, що в тобі пливе кров бойких лицарів,
