Олекса Мишанич, промотор неолатиністики в Україні, мав багато титулів. Окрім того, він любив запашну каву і любив її варити. Часто іронізував: це – справжня кава, а не те, що ваша, «львівська», з акцентом на пом’якшеному «сь». У його відділі збиралися цікаві люди: Соля Павличко, Оксана Пахльовська, історики літератури з усієї України. Тут вони знаходили надію, що їхні наукові ідеї зреалізуються, тут вони знаходили однодумців і сприятливе середовище для спілкування.

Квітень цього року «втішив» нас не тільки прогнозами синоптиків, а й цілком новими, вищими, тарифами на комунальні послуги. Для більшості українців від квітня газ здорожчає відразу втричі, центральне опалення — на 66%, а електрика — наполовину. Від травня обіцяють здорожчання води. Уряд виділяє величезні суми на субсидії і радикально спрощує порядок їх отримання. Водночас чиновники порушують питання і про радикальні заходи щодо боржників, аж до вилучення житла.  

  Див. «Національний музей у Львові: брежнєвські ‘70-ті».   «Наш музей не номенклатурний, тобто, до програми туристів він не входить. На заваді стоїть лише його місце розташування. Він, бачте, не в центральній частині міста, не на території історико-архітектурного заповідника. Отже, гості з різних республік, знайомлячись зі Львовом, не мають змоги потрапити в музей українського мистецтва, який представляє творче надбання західних областей України».

Один із найконтроверсійніших польських письменників, «метеор» «Молодої Польщі», очільник мистецької богеми, Станіслав Пшибишевський (1868–1927) багатьма нитями пов’язаний зі Львовом. Не лише в літературному плані, а й інтимному. Зрозуміло, це має безпосередній стосунок до жінок, у цьому разі – до двох.      Але все за порядком.

Передвеликодній Всеукраїнський фестиваль «Лемківська писанка», який вже всьоме відбувся у Львові, нагадав учасникам та гостям (здебільшого людям, яких колись примусово переселили з лемківських земель), що в сучасному світі залишилося не багато символів, які б так само сильно прив'язували їх до батьківської землі, як проста воскова писанка.    

Як правильно читати дітям і що саме читати – вдома і в школі,  чому особливо сьогодні читання – дуже важлива річ, як читають українські підлітки і не тільки про це розповідає ініціаторка та координаторка проекту «Вся Україна читає дітям» та президент Центру дослідження літератури для дітей та юнацтва Уляна Баран.     – Уляно, розкажіть про проект «Вся Європа читає дітям» і як розвивається ця ініціатива в Україні?

  Одна моя знайома запитала: чому б тобі і Collegium Musicum Lviv (спільнота, що займається організацією концертів класичної музики та поезії) не зробити концерт з «каверів» на рок-пісні, і тим самим зібрати неймовірну кількість слухачів? Не маю сумніву, що така подія мала би популярність. Але чи була би вона хоч трохи стратегічною у вихованні слухача? Мені здається, що ні.  

Відомий автор детективів й іншого захопливого чтива, київський (але родом із Ніжина) письменник Андрій Кокотюха зацікавився Львовом. Йому він присвятить цілу ретро-серію аж із семи детективних романів, дія яких точиться ще «за бабці Австрії». Два з них уже побачили світ, а третій на підході.     Як «східняк» дає собі раду з лабіринтами не надто знайомої йому львівської історії, «Збручу» розповів сам «український Б.Акунін».  

 

  Львівський академічний театр імені Леся Курбаса в новому сезоні вже потішив прем’єрами («12 ніч» у прочитанні драматурга КЛІМа та «Memento vivere»). Скоро на глядачів читає нове прочитання твору «Благодарний Еродій» Григорія Сковороди, до якого хочуть залучити і студентів. Директор театру Курбаса, Микола Береза розповідає про внутрішню роботу театру, вистави в часи війни, та публіку на заході і сході.