Історія українського «ленінопаду» почалася ще чверть століття тому в Червонограді, при Совєцькому Союзі. 1 серпня 1990 року в шахтарському місті на півночі Львівської області вперше на теренах тодішньої УРСР демонтували пам’ятник Леніну. Вождя зносили у білий день і без масок-балаклав, як це часто траплялося в нас уже в новітній історії, й цілком леґально – за рішенням міської влади. Втім, ключовим фактором був натиск вулиці та протестних мас – і якраз у цьому тодішній «ленінопад» перегукується з майданним явищем 2013-2015 років.  

  Минулого тижня я з виступом їздив у Червоноград – шахтарське містечко на півночі Львівщини. Всі попереджали й співчували: їдеш на Донбас Галичини. Там справді невесело. Але там я знайшов справжню Європу.      

Шахтарі Львівщини святкували Різдво невесело. 4 січня 2013 року три шахти Червонограда й околиць отримали телеграми від Міністерства енергетики та вугільної промисловості. Аркуш паперу з підписом першого заступника міністра Ігоря Поповича, наголошував на поетапному плані передання збиткових шахт на підготовку до ліквідації. Гірники обурилися. Серед приречених опинилися працівники копалень «Великомостівська», «Візейська» та «Зарічна». Наслідки будуть вкрай прикрі: 2,5 тисячі шахтарів та ще півтисячі допоміжного персоналу поповнять шереги безробітних українців.

від єго основаня в 1768 до 1889 року. Уложив Вас. Чернецкій, парох зі Сїльця-белского.