◦ ◦ ◦ ◦

Конфіската. В останнім 178 ч. "Громадської Думки" сконфіскувала прокураторія вступну статтю п. з. "На розпутті" від початку до кінця і в статті п. з. "Галицькі соц. демократи шукають орієнтації" третій уступ.

Дальші арештовання. В ночі в 23. на 24. серпня польські власти перевели в Теребовельщині знову цілий ряд арештовань. Між иншим арештовано: Евгена Лопатинського з Острівця, учителя Павла Ковальського з Кобиловолок, Івана Гречина в Скоморох, кількох студентів і селян. В Теребовлі арештовано уч. Вільчинського, уч. Стелюка і б. урядника староства Малиновського. Загалом в цілім теребовельськім повіті арештовано 23 особи. Арештованих тримали спершу в тюрмі в Теребовлі. відтак перевезено їх на Яловець (Львів), де вони досі сидять. Замітне, що дотичні власти не переводять ніякого слідства. Одиноким злочином арештованих — які подають чинники власти — що вони "podejrzani о agitaсye і wrogo usposobieni wobec Polaków". — У Янчині apeштoвано властителя більшої посілости п. Луцького, батька сотника Української Армії, що недавно перед кореспондентом "Ґазєти Вєчорної" розсипався на тему "brаterstwa broni". У Львові старенького п. Луцького на інтервенцію Горожанського Комітету випущено на волю.

Комунікат львівського маґістрату. Маґістрат м. Львова взиває всіх власників гуртівень, складів і склепів безпроволочно виказали усі запаси речових середників, а то муки, консерв і т. д. Викази складати в департаменті IX. маґістрату. Понехання цего обовязку буде покаране. — Найман.

"Провокація". У наших соціял-демократів завелася дивна звичка неприємні для них відзиви і оцінки збувати своєрідною термінольоґією. Недавно наділено нас назвою "клеветників", та коли ми поставили каменичникам з вулиці Оссолінських конкретні запити в тім напрямі, то наші есдеки й слова не пустили, мов води у рот набрали. Тепер знову подали ми за "Укр. Прапором" ("Вперед" називає його "чорносотенним") перегляд політики соц. демократів в їх типових представниках, кермуючись виключно добром громадської моралі. Озлоблені соц. дем. розщебеталися такими пісоньками, як "політичні банкроти" "професійні провокатори". Панове з вул. Руської! Kto jada flaki, mysli zе kazdy taki. Хто як хто, а ви про банкротство краще не говоріть. Ви-ж в публичній опінії зарізалися ще м. р., коли благословили А. Лівіцького на підписання aктy з 2. грудня 1919. Правда, він вам у відплату забезпечив спокійний приют в партійних каменицях при вул. Оссолінських, — одначе це вам відбирає право балакати про такі речі, як політичне банкротство, бож ви від півроку серед української суспільности являєтеся вождами без паpтії. А про провокацію можемо поговорити конкретнійше. Якщо собі тільки забажаєте!

З Бурштина нам пишуть: В наших сторонах переводиться від року горячкове і масове парцелювання двірських обшарів між спроваджених з далеку кольоністів. Річ представляється для місцевого населяння катастрофально. Тутешні селяне були дуже бідні на землю. Звичайно припадало на рідню пів морґа, оден або півтора морґа, а багато є й таких, що не посідають нічого і жиють лиш з зарібку. Хто має виїмково три морґи, зветься вже богачем. Але людність зростає, а за сим нужда серед неї що раз більша! Одиноким ратунком для населення були ще зарібки по дворах та відтак просвічувала надія, що коли прийшло би до парцелювання двірських обшарів, можна буде якісь частки з того набути. Тепер одно і друге пропало: не стало ні заробітків в дворах ні вигляду на яке небуль збільшення своєї землі. В народі настала з того крайна розпука! З біди і конечности звертаються наші люде о ратунок до нових кольністів, але ті жадають від них за малі прислуги (за дрібку зерна або випас одної худобини) грубих грошей або безчисленних днів роботи, так що місцеві люде стають тут формально невільниками нових господарів. Але не досить того! Осідаючи по наших селах, являються кольоністи для нашого народу дуже прикрими сусідами. Вони злосливі, завзяті, переняті якоюсь дивною ненавистю і погордою до наших людей, їм здається, що все добро лиш для них, що їм вільно всім розпоряджатись. В ночи випалюють нашим людям послідне добро. А ось тепер, коли збіжа зачали дозрівати, жалувались люде з кількох сіл, що кольоністи зайшли в ночи на їх ниви і постинали для себе багато колося і збавили їм добуток. І нема на се ратунку. Найперше роблять ті шкоди по ночах; дальше нема на них ніякого права; а вкінци бояться наші селяне зачіпати їх, щоби не пустили їх обійстя з димом. Ось які витворилися відносини по наших селах. І не треба вже хиба казати, який настрій панує тепер в народі. В правді мовчить все, бо у нас по селах стан виїмковий, кожде слово і найменшій порив уважався би бунтом; але в душах кипить великий біль та бажання, щоби все те — в який небудь спосіб — як найскорше скінчилося...

Громадська думка