◦ ◦ ◦ ◦

Конфіската. Останнє 177. ч. "Громадської Думки" сконфіскувала прокураторія за статтю п. з. "Нові орієнтації" та новинку п. з. "Редакція "Українського Прапора" до полк. Веджвуда".

Д-р Степан Баран, б. радник українського міністерства народнього господарства відїхав оноді з Тарнова до Відня.

З українського ювилейного театру у Львові. На днях вистава останної праці нашого найбільшого композитора М.В. Лисенка п. з. "Ноктюрн", яку закінчить драматичний твір в 1 дії О. Олеся "Траґедія серця" і концертний відділ. — У виставі брати муть участь пні Дівнич, Корецька, Парохоняк-Козакова, Прокоповичева, Стадникока і др., панове: Орленко, Проколович, Зірка, Стадник і др. Йде підготівка пєс: "Осінні скрипки" Сергучева, "Потоп" Берґера "Казки старого млина" С. Черкасенка і опери Козаченка п. з. "Пан Сотник". — Дирекція.

Політичні метаморфози. В українських політичних кругах Львова від кількох днів ходять чутки про зїзд ніби радикальної партії. І дивним дивом на цей зїзд приїхав тільки старий партійний грішник д-р Северин Данилович та Мелітон Твердохліб. За політичного чічерона вибрали вони собі славетного Сидора Твердхліба, котрий від ряду літ на всякі лади старається промощувати шлях так званої польсько-української угоди. За цю ідею потерпів він вже аж на двох фронтах: paз в українській тюрмі в Жовкві, посаджений там як пiдозрілий о зносини з польською воюючою стороною, другий раз в польській тюрмі на Замарстинові, де він на всі лади переконував своїх співтоваришів вязнів, що Галичина це польський край, та що Польща обсаджуючи Галичину, реалізує тільки належну їй ревіндикацію. Вже від довшого часу старався п. Сидір Твердохліб якнебудь виплисти на верх. Свого часу — як нас інформовано — в листопадових днях 1918 року забігав він біля Яна Каспровіча і инших польських письменників, щоби вони разом з українськими, покрою Твердохліба, видали відозву, взиваючу до заперестання братовбийчої війни. П. Ян Каспровіч довго крутив, а опісля, коли воєнне щастя почало перевалюватися на польську сторону просто копнув п. Твердохліба і ним опутаних співтоваришів. Значно пізнійше п. Твердохліб робив заходи (розуміється не на свої кошти) видавати щоденник для інтеліґенції і тижневник для селян, в котрих всею силою пари, мала бути проповідувана польсько-українська "угода". Та що до тижневника випередив його відомий Демянчук і Цєньскі зі своїм "Пробоєм", а щоденник остався в сфері мрій і політичних снів.

В теперішній хвилі п. Твердохліб остається між Д.О.Ґ. і Ґенеральною Делєґатурою, на всі боки веде пертрактації, уважаючи, що сучасний мент повинен йому дати і понести й славу ітд. В тенетах сього чоловіка найшовся йoro рідний брат Мелітон, визначний аґітатор радикальної партії типу Трильовського і старий здитинілий eсперантист др. Северин Данилович. Особа д-ра Северина Даниловича досить замітня. На нім відбилися всі еволюції радикальної партії, від Йосифинського патенту аж до демаґоґії ліни і болотяної напорушности. В радикальній партії довгий час був Северин Данилович нерішеним (т. зн. анархістичним) драгоманівцем. Опісля перекочував він до національно-демократичної партії. Та скоро виявилося, що тут не відограє він більшої ролі, бо його особу перевищувало багато сильнійших інтеллєктуалістів, він знову зявився в радикальній партії. Через ряди літ був він там забутим богом, писаного в проґрамі, одначе ніде ніколи нереалізованого марксізму. Зрештою радикальна партія уособлене такими індивідуальностями як д-р Лев Бачинський, д-р Іван Макух і д-р Осип Назарук, а Микола Балицький, д-р Ростислав Заклинський і д-р Лисий з молодших — ніколи в практичній діяльности не звертала ніякої уваги на забутого бога, своєрідного марксізму д-ра Северина Даниловича. І був би він може й покінчив дні свойого життя без політичного ореолу, якби не меткий Сидір Твердохліб, котрий вивів його з якогонебудь Бурштина чи Долини на шлях сорому і ганьби. Ось так на склоні старечих літ прийшлося так званій ходячій енцикльопедії, головно по земельним справам, засісти у людців невольних колі і продумувати над злочасною лінією забутої слави Бартелємі, яку вже давно перечеркнула історія грядучих днів. Найблищі дні виявлять слушність задумів невдатних епіґонів Драгоманова та поганеньких прихвостнів великих ідей.

Громадська думка