◦ ◦ ◦ ◦

Спроcтовання. В 111 числі "Громадської Думки" подано вістку будьтоби кавалєрія полк. Аркаса перейшла вповні до армії от. Петлюри. Ця сама кавалєрія, себто "П.У.Г. кав. полк" ділить долю загалу укр. гал. армії. Старшини ceгo полку інтерновані в Проскурові. З полк. Аркасом відійшло до армії от. Петлюри лишень кількох старшин Наддніпрянців.

З Товариства "Укр. фонд воєнних вдів і сиріт". В четвер 13. ц. м. відбулося засідання Управи фонду вдів і сиріт, на котрім вибрано отсей Виділ праці: Президент д-р Кирило Студинський, віцепрез.: о. Василь Лициняк і радн. Олекс. Кміцикевич, касієр: Ярослав Колтунюк, секретар: Василь Весоловський, члени Виділу праці: д-р Степан Витвицький, проф. Михайло Галущинський, д-р Альфред Говикович, д-р Іван Куровець і ред. Федь Федорців.

З судової салі. Перед судом D.О.G. дня 12 ц. м. відбулася розправа проти українського священика Михайла Баричка, пароха Щирця. Акт обжалування закидував Баричкови, що за час української влади в Галичині брав участь в уряді У.Н.Р., що причинився до вербування жовнірів і інтернування Поляків, що взивав до бою і мести над полоненими і т. д. Як головний противник і свідок проти обжалованого виступив підпоручник польської армії Куніцкі, що з греко-католицького обряду перейшов на латинський. Обжалований признався, що був членом УНР., але рішаючого голосу там не міг мати і що на приказ військових властей заохочував населення вступати в ряди української армії. Всі инші закиди обжалований відкидує і при помочи ріжних урядових документів і записок старається виказати їх неправдивість. Цікаво поводився свідок Куніцкі. Признався, що зробив донос на обжалованого з патріотичної ненависти, не міг подати жадного факту його ворожого відношення і виправдувався недостачею памяти. Зі слів Куніцкого і инших свідків на кінець вийшло на яв, що закиди звернені проти обжалованого були вислідом особистих порахунків. По промові прокуратора і оборонця д-ра Волошина, обжалованого звільнено від вини і кари.

Рух поїздів. Львівська дирекція державних залізниць оголошує: Від дня 13. мая ц. р. на лінії Львів–Самбір піднимається рух особових поїздів ч. 2113 (відїзд зі Львова 13.30) і назад ч. 2114 (до Львова 10.55). На лінії Яворів–Львів мішаний поїзд ч. 3253 (приїзд до Львова 19.20) і ч. 3252 (відїзд зі Львова 9.15). На лінії Перемишль–Хирів будуть ходити особові поїзди ч. 2011, 2014, 2015, 2016, на лінії Загірє–Хирів–Стрий будуть ходити особові поїзди ч. 1211 і 1216. Інформації в перевозових і тарифових справах уділює інформаційне бюро: продажа білєтів при вул. Міцкевича ч. 20.

Арештовання. Дня 10. мая ц. р. арештував жандарм Александра Кулинича, директора школи в Бібрці і відставив його до Львова, до краєвого суду (на Баторого). Александер Кулинич вернув в грудни 1919. з України і зголосився до служби. Одначе замісць того запроторили його в тюрму. Також його жінку, яка по прибуттю польських властей зголосилася до служби, як старша учителька, Рада шкільна не приняла. Вона лишилася в дітьми без средств до життя і знаходиться в крайній біді.

І "вони" перехрещують. Орґан українських соціяльних демократів "Вперед" перехрестив місцевість Загірє, положену в українській части Галичини на "Заґуж" — просто і консеквентно.

Союз українських приватних урядників Галичини пригадує своїм членам, що Загальний Збір відбудеться дня 16. мая 1920. (неділя) о год. 9. рано в великій сали Муз. Тов. ім. Лисенка вул. Шашкевича ч. 5.

Pod jednym dachem! "Краєвий Промисловий Банк" у Львові дня 12. ц. м. був у великім клопоті: треба було полагодити справи українських сторін. Зголосилися з українськими паперами. І в цілім банку ні одного урядника не було, що вмів би відшифрувати таку тяжку штуку, як "cyrylickie litery".

Громадська думка