Вся історія боротьби за перемогу соціалізму в нашій країні свідчить, що для того, щоб трудящі маси остаточно перемогли експлуататорів, треба не лише розбити і знищити ворога у відкритому збройному бою, але треба також знищити, викоренити його реакційну ідеологію. Всім відомо, що після перемоги Великої Жовтневої соціалістичної революції в нашій країні розгорнулася жорстока ідеологічна боротьба, — одна з форм класової боротьби пролетаріату проти буржуазії. Клас буржуазії, що відживав, намагався закріпити і розповсюджувати свою реакційну ідеологію у формі різних "теорій", переконань, політичних програм тощо.
В роки нової економічної політики і особливо при переході до соціалістичної реконструкції сільського господарства, ці ворожі теорії мали місце на аграрному фронті в СРСР. Це було викликано тим, що питання "хто — кого" в галузі сільського господарства в ті роки набуло найбільшої гостроти. В своїй праці "До питань аграрної політики в СРСР" товариш Сталін викрив ворожі теорії "стійкості" дрібного селянського господарства, теорії "рівноваги", "самопливу" в соціалістичному будівництві. Ці теорії були нічим іншим, як прагненням куркульства зберегти своє існування, своє панування над батраками, біднотою, середняками. Одною з умов успішного здійснення суцільної колективізації і на її базі ліквідації куркульства, як класу, був розгром ворожих теорій на аграрному фронті. Уже один цей факт говорить про те, що в Радянському Союзі класова боротьба на ідеологічному фронті мала велике значення і від її успіху, поряд з іншими умовами, залежала перемога соціалістичного будівництва.
В період великої Вітчизняної війни Радянського народу проти німецько-фашистських поневолювачів питання ідеологічної боротьби проти фашистських людожерів та різних їхніх націоналістичних агентів має особливо велике значення. Треба пам'ятати, що коли воєнні сили фашизму виступають, як відкритий ворог свободолюбивих народів, то фашизм у галузі ідейно-політичній, вміло маскується. Часто його агенти, як от українсько-німецькі націоналісти, натягають антинімецьку маску і видають себе за "патріотів" і "борців" проти гітлерівського імперіалізму, отруюють людей ядом ворожої ідеології, ведуть свою зрадницьку антинародну політику.
Німецькі фашисти залишили в західних областях України свою агентуру українсько-німецьких націоналістів. Український народ завдав цьому націоналістичному падлові рішучого вдару і незабаром викоренить цих гітлерівських наймитів до щенту. Але завдання полягає в тому, щоб не тільки знищити збройні банди цих націоналістичних негідників, а й систематично вести ідеологічну боротьбу проти українсько-німецьких націоналістів, які своєю ворожою українському народові пропагандою намагаються отруїти свідомість населення. Наш обов'язок — викривати перед народом брехливу пропаганду українсько-німецьких націоналістів, невтомно роз'яснювати населенню правду про нашу радянську дійсність.
В боротьбі проти німецько-фашистських загарбників та їхніх агентів радянський народ виступає під прапором найпередовішої в світі ідеології, найпередовішого світогляду. Ідеологія рівності рас і націй, ідеологія дружби народів показала свою велетенську силу і організуючу роль. Ця ідеологія, що утвердилася в нашій країні і дала на практиці такі чудові результати, як дружба народів Радянського Союзу, як животворний радянський патріотизм — є одним з наймогутніших джерел сили радянської держави. Прекрасна наша військова техніка доповнюється правдою нашого світогляду. Ми перемагаємо ворога не лише силою зброї, але й перевагою світогляду нашого народу.
Червона Армія завдала німецько-фашистським загарбникам нищівного вдару і добиває тепер фашистського звіра в його власному лігві. Але "В ході війни гітлерівці зазнали не тільки воєнної, але й морально-політичної поразки. Ідеологія рівноправності всіх рас і націй, що утвердилася в нашій країні, ідеологія дружби народів здобула повну перемогу над ідеологією звірячого націоналізму і расової ненависті гітлерівців". (Сталін).
***
Величезною заслугою класиків марксизму-ленінізму є те, що вони висунули і з усією послідовністю розробили вчення про рівноправність рас і націй, вчення про право націй на самовизначення. Правильному вирішенню національного питання вожді нашої партії надавали великого значення. Ленін і Сталін нещадно викривали націонал-шовіністичні і буржуазно-націоналістичні теорії і погляди в національному питанні.
Велика Жовтнева соціалістична революція визволила народи Росії від поміщицько-капіталістичного гніту, відкрила перед ними всі можливості вільного національного розвитку. Вже через кілька днів після перемоги революції радянський уряд опублікував складену товаришем Сталіним і підписану Леніним і Сталіним "Декларацію прав народів Росії", яка проголосила рівність і суверенність народів Росії, право народів Росії на самовизначення, аж до відокремлення, відміну всіх національних обмежень. Народні маси прагнули до створення своїх національних радянських республік. Але цьому всіляко перешкоджали найлютіші вороги народу — буржуазні націоналісти — петлюри та інші агенти імперіалізму. Вони ставили вище інтересів нації свої класові інтереси. Буржуазні націоналісти під "національним" прапором обробляли свої брудні запроданські справи. Так, на початку 1918 року Центральна Рада запродала український народ німецьким загарбникам, покликавши німецькі полчища на Україну. Бандит Петлюра, якого тепер вихваляють українсько-німецькі націоналісти, як свого "ідеолога", в 1920 році уклав договір з білополяками, погодившись передати під владу Польщі значну частину території України, в тому числі Галичину та частину Волині. За це польські поміщики обіцяли допомогти Петлюрі захопити владу. Але цю зрадницьку авантюру зірвала Червона Армія, яка під керівництвом Леніна і Сталіна розгромила і вигнала білополяків з території Радянської України. Тільки зрада Троцького перешкодила тоді визволенню західноукраїнських земель спід влади панської Польщі.
Народ України скинув зрадників-націоналістів і утворив Радянську Республіку. Молоді радянські республіки переконалися в тому, що при роздільному існуванні не можливо забезпечити свою безпеку і незалежність, економічний і культурний розвиток. В інтересах воєнної, політичної й економічної взаємодопомоги радянські республіки в кінці 1922 року об'єдналися і утворили союзну державу — Союз Радянських Соціалістичних Республік. В братній сім'ї радянських народів, за допомогою великого російського народу, Радянська Україна з відсталої перетворилася в квітучу Радянську Республіку. Радянський Уряд, більшовицька партія піклуються про господарський і культурний розвиток кожної радянської республіки, про піднесення добробуту трудящих, вирощення в кожній республіці своїх національних кадрів, про піднесення на вищий ступінь культури, національної по формі, соціалістичної за змістом. Все це стало можливим тільки в нашій радянській країні, де немає визискувачів, де панує ідеологія дружби народів, де всім життям народу керує партія Леніна—Сталіна.
Підлі вороги українського народу — українсько-німецькі націоналісти, ці огидні наймити німецького фашизму, зненавиділи український народ за те, що він скинув з своєї шиї визискувачів — поміщиків, капіталістів, куркулів і в дружній сім'ї радянських народів будує своє щасливе життя. Вся брехлива пропаганда українсько-німецьких націоналістів про "самостійну" Україну, направлена на те, щоб роз'єднати народи нашої країни, відірвати Україну від Радянського Союзу і цим самим послабити економічні й духовні зусилля радянського народу в боротьбі проти німецького фашизму і запродати Україну гітлерівським загарбникам.
З приходом німців на Україну українсько-німецькі націоналісти відкрито закликали співробітничати з німцями. В своїй брудній убогій брошурі під назвою "Сучасна війна і сільське господарство", виданій у Львові в 1942 році, українсько-німецькі націоналісти пишуть ось що: "Війна, яку ціла Європа веде під проводом Німеччини, це війна теж за українську справу. Німецька армія та її союзники борються проти більшовизму не лише в обороні Європи, але і в обороні українського народу".
У мерзенній своїй книжечці "Німеччина і Україна" українсько-німецькі націоналісти писали: "Завойовані кров'ю німецьких солдатів простори України повинні бути під контролем Німеччини..." Отже, в той час, коли гітлерівці виганяли українську молодь на каторгу в Німеччину, грабували селян, убивали кращих людей, що не хотіли коритися фашистським загарбникам, націоналістичні "незалежники" закликали населення підкорятися німцям.
Але пізніше, коли німці побачили, що їх справа з бліц-кригом провалюється, вони дали вказівки націоналістам змінити свою тактику. Тоді ці націоналістичні виродки почали маскуватися, заявляти немов-би вони і "проти Німеччини". Свою політичну провокацію українсько-німецькі націоналісти поставили таким чином, що вона не шкідлива гітлерівцям, а навпаки, фашисти мали від цього користь. Вона сприяла їм вирішувати своє основне завдання: розкладати радянський тил, створювати шпигунські кубла для гестапо. Коли ж націоналісти побачили, що їх населення не підтримує, тоді вони почали натягати на себе "революційну" машкару, почали себе називати не "ОУН", а "УПА", "УНРА", розпустили брехливі чутки, що, немов-би, вони переходять в підпілля. Насправді ж німці залишили українсько-німецьких націоналістів у тилу Червоної Армії, як свою надійну агентуру. Свою зрадницьку діяльність націоналісти намагаються приховати під "самостійницькою" машкарою.
Ось вона, ідеологія українсько-німецьких націоналістів! Ця ідеологія примушування українців працювати на німців, ідеологія пригноблення українського селянина-бідняка і середняка, підкорення України німецьким фашистам. Український народ люто зненавидів німецьких загарбників та їхніх наймитів українсько-німецьких націоналістів. Наш обов'язок полягає в тому, щоб викрити до кінця перед народом куркульсько-бандитську ідеологію українсько-німецьких націоналістів, викривати суть їхньої ідеології "самостійної" України.
Наша Радянська Україна вільна, в ній українці стали господарями свого становища, все поставлено на службу українському радянському народові: трудящі у нас живуть за схваленими ними законами, будують свою культуру, розмовляють своєю рідною мовою, мають свої національні установи, свою радянську державу.
Досвід великої Вітчизняної війни показав, що жодна мала чи середня держава не може існувати ні в економічному, ні в політичному відношенні цілком самостійною, не відстоюючи свою національну незалежність з якоюсь іншою великою державою. Бельгія не нападала на німців, не нападали на них і Норвегія, Данія, Голландія. Але імперіалістична гітлерівська Німеччина завоювала ці малі і середні держави. Не встояла перед фашистським загарбником навіть Франція. Як же при таких умовах могла існувати та "самостійна" Україна, за яку ведуть брехливу пропаганду українсько-німецькі націоналісти? Зрозуміло, що для них лозунг "самостійна" Україна є лише засобом для того, щоб розкласти Радянський Союз і віддати Радянську Україну під владу німецьких загарбників.
Щоб відстояти свою незалежність від зовнішніх ворогів Україна повинна бути в союзі з великим російським та іншими народами Радянського Союзу, уряд якого своєю політикою доказав, як до війни, так і під час війни, що він є опорою свободи, демократії і братства народів не лише нашої держави, а й інших держав, поневолених фашизмом.
Наше завдання — повсякденно викривати перед народом ворожу ідеологію, що її розповсюджують серед населення українсько-німецькі націоналісти. Ми повинні глибоко роз'ясняти населенню політику нашої партії в національному питанні, викривати справжню суть націоналістичної "ідеї" "самостійності" України, як найреакційнішої ідеології, що йде наперекір інтересам українського народу. Для українського народу є великим щастям бути в союзі з народами Радянського Союзу. Відомо, що за свободу і незалежність українського народу, за визволення його з фашистського рабства, не шкодують свого життя не лише українці, але й росіяни, білоруси, грузини, узбеки, казахи й інші народи нашої великої країни.
Ми повинні роз'ясняти трудящим, що історія українського народу — це історія вікової боротьби народних мас проти соціального і національного гноблення, за возз'єднання в єдиній українській державі, за об'єднання з братнім єдинокровним російським народом. З давніх-давен спліталися історичні шляхи і доля братніх народів — українського та російського — "народів таких близьких і щодо мови, і щодо місця проживання, і щодо характеру, і щодо історії". (Ленін). Ось чому український і російський народи прагнули на протязі історії до об'єднання, допомагали один одному в боротьбі проти загарбників.
Ще в 1648 році, коли спалахнула національно-визвольна війна українського народу проти польсько-шляхетських загарбників, відображаючи прагнення українського народу, його вождь Богдан Хмельницький, з перших же днів війни поставив питання про скинення польського ярма і возз'єднання українських земель в єдиній українській державі та про приєднання України до Росії. Великий син України Богдан Хмельницький до останніх днів свого життя боровся за возз'єднання українських земель в єдиній українській державі, домагався включення до її складу і "всієї Червоної Русі по Віслу", […] в місті Переяславі було проголошено приєднання України до Росії.
Криваві кати українського народу, наймити людожера Гітлера — українсько-німецькі націоналісти намагаються тепер порушити дружбу українського народу з російським народом, за створення і зміцнення якої все своє життя боровся Богдан Хмельницький. І разом з тим, націоналістичні брехуни базікають, що немов-би вони відстоюють справу, за яку боровся Богдан Хмельницький. Яка підлість!
Видатний передовий західноукраїнський діяч Іван Франко бачив у російському народі свого єдинокровного брата. Франко говорив своїм противникам: "Ми всі русофіли, чуєте, повторюю ще раз, що всі ми русофіли. Ми любимо великоруський народ, бажаємо йому всякого добра... І російських письменників, великих у духовному царстві, ми знаємо і любимо...". Що ж можуть відповісти на це зрадники українського народу — українсько-німецькі націоналісти, які виступають проти російського народу, його мови, його письменників, учених.
Великих синів українського народу, поборників дружби українського народу з великим російським народом, — Богдана Хмельницького, Тараса Шевченка, Івана Франка українсько-німецькі націоналісти в своїй фашистській пропаганді, в ганебних хулігансько-бандитських листівках ображають, ставляють в один ряд зі зрадниками українського народу — Мазепою, Петлюрою та іншими проклятими народом бандитами.
Націоналістичні негідники намагаються фальсифікувати творчість великого Тараса Шевченка, який закликав, "щоб усі слов'яни стали добрими братами", який шанував творчість великих російських письменників — Пушкіна і Щедріна. І разом з тим націоналістичні писаки обпльовують Україну, називають її "диким полем". Великі сини українського народу Шевченко і Франко вчили народ любити Україну і її народ в дні радості і незгод. А націоналістичні негідники Маланюк та йому подібні, в своїх "поезіях" пишуть про Україну з презирством і ненавистю. Ось що писав бандитський вилупок Маланюк про Україну: "Тебе б конем татарським гнати. І тільки просвистить аркан, покірно підеш сама ти з лукавим усміхом у бран".
Далі Маланюк у своїй "творчості" обзиває Україну "повією". Ось яких "письменників" породжує націоналізм! На цих "творах" виховуються прибічники мельниківців, бульбівців, бандерівців та іншої націоналістично-бандитської наволочі.
Наше завдання полягає в тому, щоб не дати можливості українсько-німецьким націоналістам спотворювати нашу культуру, фальсифікувати творчість великих українських письменників.
Українська культура є складовою частиною культури всіх народів Радянського Союзу. Вона досягла свого гігантського розквіту дякуючи радянській владі.
Ворожа народові ідеологія українсько-німецьких націоналістів спрямована і проти колгоспного ладу. Українсько-німецькі націоналісти розповсюджують серед населення різні наклепи на колгоспи і цим намагаються залякати селян, говорять, що немов би радянська влада примушує селян вступати до колгоспів.
Трудящі селяни Тернопільщини, переконуючись в перевазі колгоспного господарювання, добровільно вступають до колгоспів. Українсько-німецькі націоналісти намагаються тероризувати селян, які вступають до колгоспів. Це свідчить про те, що ідеологія українсько-німецьких націоналістів є ідеологія куркульства, розрахована на те, щоб перешкодити селянам біднякам і середнякам будувати своє щасливе і заможне колгоспне життя. Завдання наших пропагандистів і агітаторів полягає в тому, щоб викривати націоналістично-куркульську брехню, роз'яснювати селянам правду про життя й роботу колгоспників, про перевагу і силу колгоспного ладу, про патріотизм колгоспного селянства.
Хто ж такі українсько-німецькі націоналісти? Це ізольована від народу банда зрадників, які борються за відняте в них "право" і можливість експлуатувати трудящих. Досить поглянути на "програму" українсько-німецьких націоналістів, щоб переконатися, хто вони. Націоналісти намагаються обплутати трудящих, пишуть у своїх листівках, що "...існує боротьба не класів, а боротьба націй", що "на Україні нема українців-буржуїв, сьогодні всі ми пролетарі". Вони також галасують за збереження приватньої власності на землю. Ми повинні викривати перед народом суть цієї націоналістичної ідеології, роз'ясняти селянам, що ці лозунги — це лозунги куркулів та інших експлуататорів, які бояться класової боротьби, які намагаються зберегти право на своє володіння землею, а батраки, бідняки і середняки щоб терпіли злидні від безземелля і малоземелля. Ми повинні роз'яснити трудящим, що немає боротьби націй, а є боротьба класів, що у нас, в західних областях України, ще є куркулі, які пробують натягти на себе машкару пролетарів.
Ми повинні також роз'ясняти трудящим селянам, що радянська влада ліквідувала приватну власність на землю, відібрала землю від експлуататорів, назавжди ліквідувала земельну нужду селянства. З рук радянської влади селяни України одержали 15 міліонів гектарів поміщицької землі. Після встановлення в західних областях України радянської влади трудяще селянство одержало понад 1 міліон гектарів землі. Тільки по Тернопільській області селянам передано понад 184 тисячі гектарів землі. Радянська влада невтомно піклується про трудяще селянство.
А що корисного зробили для трудящого населення українсько-німецькі націоналісти? Нічого. За те вони, щоб догодити своєму берлінському хазяїнові — Гітлерові, багато завдали горя українському народові. Озброєні німецькими автоматами ці націоналістичні звірі вбивають українських людей — жінок, дітей, стариків. У селі Глубочок, Велико-Борківського району 11 січня 1945 року націоналісти спалили 70 хат і вбили 21 чоловік. 6-го лютого ц. р. в с. Борщів Бучачського району, націоналістичні бандити спалили 212 хат і вбили 91 чоловік селян. Такі факти непоодинокі.
Населення нашої області, переконавшись, що українсько-німецькі націоналісти — це найлютіші вороги українського народу, допомагає органам радянської влади знищувати цю фашистську чуму. Селяни не дають націоналістичним бандитам харчів, не пускають на ночівлю, вбивають їх. Українсько-німецькі націоналістичні банди розгромлено, рештки їх доживають останні дні. Вони теж будуть знищені, якщо не покаються.
Боротьба з націоналістичною ідеологією буде успішною лише тоді, коли наші пропагандисти-комуністи, комсомольці і позапартійні активісти, зуміють на основі фактів, а їх немало, на основі логічних і політичних висновків доказати населенню всю реакційність ідеології українсько-німецьких націоналістів.
Запорукою успішної боротьби з ворожою нам ідеологією може й повинно бути рішуче покращення всієї нашої політичної і культурної роботи серед трудящих. Треба систематично роз'яснювати населенню військово-політичне й міжнародне становище СРСР, про основні етапи великої Вітчизняної війни Радянського Союзу, про досягнення радянської науки і культури, про Конституції СРСР і УРСР, про права та обов'язки радянських громадян, роз'яснювати трудящим звернення уряду Радянської України до населення західних областей України. Широке розгортання агітаційно-масової роботи серед трудящих дасть змогу мобілізувати їх на повний розгром українсько-німецьких націоналістів, на успішне виконання завдань, які стоять перед країною, на подання ще більшої допомоги героічній Червоній Армії в справі остаточного розгрому ненависного ворога — німецького фашизму.
Г.Д. Діденко, секретар обласного комітету КП(б)У по пропаганді.
Вільне життя
13.04.1945