◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦

Проф. М. Грушевскій на послїднім своїм публичнім викладї в сали рускої ґімназії говорив о татарскім находї з рр. 1239—43 і єго наслїдках. Дальшій виклад відбуде ся як звичайно ві второк дня 12 н. ст. марта.

Дирекція женьскої учительскої семинарії у Львові оголошує, що екстерністки, котрі наміряють складати испит зрілости в тій семинарії з кінцем сего року шкільного, мають внести дотичні поданя до дирекції (ул. Скарбківска ч. 39) найдальше до 31 н. ст. марта с. р. Остемпльовані поданя мають обіймати: 1) метрику уродженя на доказ окінченого 19-го року житя; 2) свідоцтво здоровля, виставлене урядовим лїкарем; 3) свідоцтво моральности і 4) короткій опис наук та виказ перечитаних до испиту книжок. Поданя внесені по речинци не будуть приймати ся з огляду на се, що до испиту зрілости зголошують ся екстерністки, котрі ходили якійсь час до учательскої семинарії, а опустивши відтак заведенє, були би ще не скінчили єго в сїм роцї, коли зголошують ся до испиту, то краєва рада шкільна розпорядженєм з дня 17 серпня 1893 ч. 17690 рішила, що такі екстерністки не можуть бути допущені до испиту зрілости.

Антісемітскій посол Шнайдер з Відня — як доносить N. fr. Presse — перебував минувшого тиждня кілька днїв в Кракові. Цїлею сеї подорожи було "зібранє матеріялів обтяжуючих міністра Мадейского", щоби можна против него виступити з обжалованєм в радї державній.

В справі ґр. Дунина Боpкoвскoгo, про котрого замкненє в однім віденьскім заведеню для божевільних на жаданє матери ми оногди доносили, оголошують такі подробицї. Перед пятьома лїтами жив молодий ґраф у Відни надто весело. Нагле показали ся у него слїди божевільства, в наслїдок чого замкнено єго в заведеню для божевільних в Деблінґ. По якімсь часї випущено єго яко упослїдженого на умі і міг повернути до дому. Тут заявив він, що лише удавав божевільного, щоби увільнитв ся від плаченя своїх довгів. Однако се заявленє не найшло віри і ґраф мусїв полишити ся під курателею яко божевільний. Тимчасом померло кількох свояків, котрі записали єму маєток, в сумі близько пів міліона, з котрого Борковскій не одержав нї крейцаря. Тогдї повстала завзята борба між молодим ґрафом а єго матерію (отець був такожь в заведеню божевільних) і шурином Винкентієм Орловским, котрих Борковскій обжаловував, що умисно держать єго під курателею. Сей спір тим скінчив ся, що нагле замкнено Борковского в Кульпаркові, з-відки випущено єго по пятьох місяцях. — Тепер розпочав він на ново борбу о свій розум і видав між иншими брошуру, де розказав исторію, як єго зроблено божевільним. Коли минувшого року був у Відни, зажадав окружний суд в Теонополи від віденьского краєвого суду, щоби лїкарі розслїдили стан ума молодого ґрафа. Лїкарі сказали, що сего не можна від разу зробити і що на се треба часу десятьох місяцїв. Тимчасом Борковскій виїхав до Будапешту і став знов робити довги і вести гуляще житє, доки єго не замкнено примусово в лїчничім заведеню в Инцерсдорфі під Віднем.

Дирекція краєвої вистави взиває интересованих, щоби зголосили всї свої претенсії і реклямації найдальше до дня 1 н. ст. цвітня с. р., бо по упливі сего речинця безусловно не будуть увзгляднені.

Снїжні замети навістили Долїшну Австрію, Мораву, Побереже, богато околиць Угорщини і цїле угорске Побереже. Опатія, Рєка і Загреб немов відтяті від світа, бо комунікація з тими містами цїлком перервана, так що дає ся в них відчувати недостача поживи і сильна дорожня.

Зміна прізвища. Греко-кат. священик з Орави в Скільщинї о. Лука Полохайло одержав від намістництва дозвіл змінити своє родове прізвище на "Побоярскій".

Дѣло