◦ ◦ ◦ ◦

Побіда ірляндських націоналістів. Льондон. Центр. Аґ. доносить, що вибори до громадських рад в Ірляндії принесли незвичайний успіх ірляндській партії независимости і сінфайнерам. Не лише в Дебліні, пол.-зах. ґрафствах, але також і протестантській провінції Ульстер віднесли ірляндські націоналісти велику виборчу побіду.

Адрійське питання. Відень. "Коррієре деля сера" заперечує вістку, наче би Анґлія і Франція готова була признати Югославії північну Альбанію аж до ріки Дріни яко відшкодовання за Рєку й Істрію.

Загреб. Пол.-слав. пресове бюро доносить: Югославянська академічна молодіж запротестувала якнайрішучійше проти всяких уступок югославянської делєґації в Парижи і домагається, щоби розвязку адрійського питання полагоджено на основі самоозначення народів. Молодіж взиває югославянське правительство, щоби приказало югославянській мировій делєґації покинути мирову конференцію, бо для Югославян немає там місця.

Загреб. Югослав. пресове бюро. Президент комісії послів занятих областей д-р Прінцісніч вислав до през. міністрів Давидовича таку телєґраму: На візвання мирової делєґації під адресою югославянського правительства, щоби до 4 днів приняло предложення в справі розвязки адрійського питання, бо инакше війде в життя льондонський договір, висловила комісія послів занятих територій погляд, що одинокою властивою відповідно на се візвання була би загальна мобілізація.

Траґедія армії Колчака. Радіо з Москви. Подаючись назад, полишила армія Колчака велику скількість жовнірів хорих на тиф. Вони поширюють цю пошесть серед населення. На лінії відвороту Колчака хорує на сю недугу около 100.000 осіб.

Провірочна комісія в Будапешті провірює з рамени антанти вартість предметів вивезених з Угорщини мимо постанов Нависшої Ради.

Останки доброволецької армії в Румунії. З Букарешту доносять: Рада міністрів оконечно означила умови, на яких Румунія прийме останки доброволецької армії в числі около 20.000 людей і около 40.000 втікачів з південних ґуберній б. Росії. Пороблено санітарні зарядження. Втікачів польської народности відставляють до Польщі, а инші будуть поміщені в північній Добруджі. В поживу заосмотрити їх мають союзні держави.

Зденервування в польськім соймі. "В. Н." доносить: Ситуація, яку витворила зміна постави коаліції супроти большевиків, відбилася на польській соймі. Там з тої причини сильне зденервування. Вшехполяки займають становище сліпого послуху супроти коаліції. Людовці і соціялісти є думки, що мир зі совітською Росією пожаданий, всеж як зазначив Дашинський "під деякими умовами". По думці Дашинського "Польща на Україну не повинна йти".

Звідомлення большевиків. В степовій области червона армія зробила значні поступи. Після зайняття важної точки Ремонтноє — на шляху з Царицина до Ставрополя — йде вона скорим маршом над ріку Мариш. В области Кізліяра червоні війська бються з добровольцями на віддалі 30 верст від міста. Відділи повстанців хоробро помагають в тій боротьбі. Пороблено заходи, щоби злучитися з повстанчими відділами.

Ліґа Русинів. Угроукраїнська "Наука" доносить, що 16 грудня м. р. завязалося в Пряшеві товариство "Ліґа Русинів" для оборони прав українського народу. На чолі цеї орґанізації стоїть відомий український патріот о. Омелян Невицький.

Пруське правительство і Гогенцолєрни. Пруське правительство хоче зіставити Гогенцолєрнам тільки частину династичних посілостей. Родина Гогенцолєрнів опонує.

Румунія хоче розпочати переговори зі совітською Росією. З Букарешту доносять: Румунське правительство зачне переговори зі совітською Росією в справі виміни товарів. Румунське правительство хоче жити в згоді зі совітською Росією, вдержувати з нею дипльоматично-торговельні переговори, війни не бажає, бо населення втомлене і дуже знищене. Довша напружена ситуація могла би спричинити необчислимі шкоди, тому навязання зносин конечне.

Бояться за Баку. З Льондону доносять: Анґлія висилає свої війська для обсадження Баку, бо заходить небезпека, що большевики попередять. Зайняття большевиками копалень було би для Анґлії ударом. Стратили би на сьому багато анґлійські фірми, заанґажовані в тих копальнях. А в кінці Анґлія боїться контакту большевиків з Перзією і Авґаністаном.

Німецька преса про мир. "Франкфуртер Цайтунґ" пише: "Одинокою реальною політикою для Німеччини є політика Союза народів, ідея права і демократії. Разом з ратифікацією мира буде змога спонукати до постепенної ревізії найтяжших умов".

"Ґерманія" пише: "Німці бажають виповнити зобовязання супроти своїх ворогів не тому, що признають справедливість версальського договору, а тому, що в противному разі світовий мир не був би тривкий".

Теод. Вольф пише в "Берл. Таґеблят": "Мирний шлях — одинокий вихід для Німеччини. Чим скорше відродиться Німеччина морально, тим скорше унормуються внутрішні відносини, тим близшою можливість зміни версальського договору".

"Фрайгайт" закликає до льояльности супроти мирового договору, а рівно часто остерігає перед політикою реванжу, перед мілітаризмом, що може здержати ревізію договору.

Всенімецька "Дойтше Цайгунґ" закликує до реванжу, до виховування дітей на основі: око за око, зуб за зуб. Академічні організації мусять взяти на себе часть обовязків, які досі сповняє армія.

Громадська думка