З Перемишлянщини.

[Вокально-инструментально-декляматорскій вечерок в Перемишлянах. — Згадки про гостину руского театру. — Пошести.]

Ще 25 н. ст. листопада відбув ся в Перемишлянах вокально-инстрментально-декляматорскій вечерок в память посвяченя нового будинку шкільного, котре відбуло ся тиждень поперед. Вечерок сей уладив своїм коштом і заходом кружок учителїв тутешної школи, котрий числить доси девять сил, а разом з доходячими катихитами обох обрядів одинацять. Однакож місцеві сили були за малі, щоб могли були станути перед лицем публики з такою добірною і богатою проґрамою, яку собі уложили, бо не всї є співочі. Вечерок випав величаво. Вже з-гори було уложено, що він має бути строго утраквістичний, щоб не кривдити нї одної нї другої сторони. Найшла ся людина, котра дуже бояла ся, щоби, борони Боже, Русь Польщу не проковтнула, та страх був не потрібний, бо хоч співаків-Русинів було 8, а Поляків 4 [правда, що пропорція троха була небезпечна], то таки навіть тій застрашеній осібцї нї волосок з голови не згубив ся! Правда, то ще дуже молоденька осібка, ну, але по що "puskać strachy nа Lachy"? Русин не такій страшний, як єго деякі малюють. Проґрама вечерка обнимала 13 точок: вступне слово, котре виголосив управитель перемишляньскої школи п. Ил. Добряньскій в обох язиках по половинї, дві деклямації, одна руска друга польска і одно скрипкове сольо в супроводї фортепяна, а прочі точки: хор, один дует і одно тенорове сольо. Та проґрама в партіях співних змінилась зараз на вечерку, бо збільшилась кількома точками, скоро на естраду виступили знані співаки солісти оо. Селезїнка і Рибак, першій тенорист а другій знаний в Галичинї славний бас. Хори, при славній помочи двох згаданих отцїв, дальше о. Як. Краснопери і учителя п. Ив. Бурбля, держались добре і відспівали знаменито: 1) "Хор рибаків" [Реве та стогне Днїпр широкій], 2) Łza Віта, 3) "Гуляли" [два рази], 4) То święty Pański dzień [два рази], 5) Uroczysty pochód Штунца. Точка "Закувала та сива зозуля", мимо знаменитого акомпаняменту учительки п-ни Ант. Калиновичівни, мимо точного виконаня хором, не зробила такого вражіня, на яке можна було числити, а то за-для низького строю фортепяна; однакож і она вийшла в цїлковитім викінченю. Дуже добре випав двох братів Ляйтнерів дует Ваrсаrоlа. Оба они замилувані співаки, мають повні й звінкі голоси, [один тенор другій барітон] і им обом в першій черзї належить ся дяка, що вечерок мимо перепони відбув ся і так величаво випав, бо они, хоч Поляки, заявили отверто, що в пісни не знають нїякої політики та що для них кожда пісня мила, чи она руска чи польска. Славно випали сольо-співи оо. Селезїнки і Рибака; першій по відспіваню проґрамового соля "Помарнїла наша доля" мусїв ще відспівати надпроґрамово "Цвітка дрібная", а одушевлена публика винагородила єго сильними оплесками. Вибір обох пісень був дуже щасливий, бо о. Селезїнка співає з правдивим ліризмом і чудесно деклямує пісню, а сі дві як-раз надавались до такої интерпретації. Зовсїм инакше співає о. Рибак. Голос єго повний, сильний, свіжій і звінкій. Співає він з великим спокоєм, голос пливе широкою струєю, співак володїє ним поважно а серіозно, як той, що свідомий своєї сили, певний свого богатства, та що в кождій хвили може ужити єго відповідно до потреби. Тим именно спокоєм і свідомостю сили співак импонує і єлектризує слухачів. При тім всїм о. Рибак в виконуваню композиції є дуже совістний і точний. Співав надпроґрамово "Стрілця", однакож одушевлена публика не пустила єго з естради, доки не відспівав ще двох пісень, виплачуючись співакови невмовкаючими оплесками. Обі деклямації випали також дуже добре. Учителька п-на Калиновичівна віддеклямувала стих Т. Шевченка "До Основяненка" удачно, а публика змусила єї віддеклямувати ще один стих. Учитель п. К. Мокрицкій віддеклямував зовсїм добре тяжкій до деклямації стих Лєнартовича Bitwa Racławicka, до чого акомпавіювала єму на цитрі місцева учителька п-на К. Де Льож. Рівнож добре випало скрипкове сольо Венявского Legenda, виконана тутешною учителькою п-ною В. Шенклївною при акомпаняментї п-ни Калиновичівної на фортепянї. На домаганє публики відограла п-на Шенклївна ще надпроґрамово мазурка Чубского. Взагалї всї точки проґрами випали знаменито, а публика, переважно місцева, виповнила досить простору салю, в котрій восени давав свої представленя рускій театр. Біда лише, що саля за низька, а се для співаків річ погана. По вечерку кружок учителїв угостив своїх гостей і співучастників вечерка, співаків з провінції; в часї гостини всї мали нагоду близше пізнатись і дружнїйше зблизити ся. Угощуванєм гостей займала ся щиро й сердечно місцева учителька панї Остафиньска, котра приняла на себе утяжливу ролю господинї а вивязала ся з своєї задачі як найкрасше і зєднала собі велику симпатію.

Згадавши про гостину руского театру в Перемишлянах, годї нам не висказати кілька слів признаня для тутешної интеліґенції. Бо треба признати, що горнулась она дуже щиро до руского театру і — як на наші маломісточкові обставини — рускій театр не може на Перемишляни нарікати. Деякі Поляки-урядники, тутешний нотар Залескій, лїкар Валиґурскій і инші були постійними гостями в рускім театрі; з Русинів були такими судья п. Глїджук і радник судовий Сїнгалевич з цїлою родиною. Нотар Залескій і судья Глїджук не опустили анї одного представленя. Представленя випадали по-найбільше добре, хиба що гра п. Костя Підвисоцкого в "Украденім щастю" д-ра Франка була хиблена. З такого головного з огляду психольоґічного типу Миколи Задорожного зробив той артист карикатуру, котра мусить ослабляти вартість штуки. П. К. Підвисоцкій сентіменталізує всякі характери, а Миколу Задорожного показав як цїлковитого нездару, морального й фізичного калїку, і замість симпатії взбуджує у зрітелів антіпатію до того характеру. Правда, Микола Задорожний в головнім закрою в штуцї є переважно характером пасивним але не сентіментальним; в нїм проявляє ся від часу до часу реакція і він стає кілька разів до Михайла Гурмана в офензиві. Він любить свою жінку, єго болить холод єї, він розуміє цїлу вагу свого і єї положеня, але він, високо-моральна людина — пізнає, що часть вини єго нещасливого подружя лежить таки в нїм самім, тож хоч знає, що жінка не палає до него такою любовію, якою він до ней, толєрує єї холод зовсїм свідомо, вірить в єї честноту і вмавляє в себе то, чого холодна рахуба єму відказує. До того-ж Микола чоловік молодий, а не якійсь недолугій пів-старовина. На єго характері полягає цїлий ефект штуки, бо він собою степенує напруженє ситуації, а сего в грі штуки з п. Костем Підвисоцким в Перемишлянах не було видко. Також акцентація та виговір штуки галицкої у п. К. Підвисоцкого були хибні. Тому й не диво, що ся штука д-ра Франка не конче подобаєсь декому. По моїй думцї Миколу Задорожного повинен грати або п. Ольшаньскій або п. Спирідіон Підвисоцкій. Сей послїдний, хоч має троха за слабий орґан мовний, все-таки повертаєсь на сценї і грає свої партії свобідно і природно. В нїм видно индівідуальну инвенцію і оріґінальність хоч п. К. Підвисоцкій має добру рутину. Штуку "Модний жених" треба викинути з репертуару; се така лиха штука, так натягнена і неприродна, що она може бавити хиба запитих россійских салдатів, котрих може бавити карикатурність комізму; у нас публика вже хоче штуки а не гец! Впрочім о рускім театрі можна би богато сказати... та я нинї не маю того на метї.

Від довшого часу панують у нас в Перемишлянщинї пошести. Холєри був один випадок, однак завдяки енерґії тутешних орґанівурядових на тім і стало. За те проявила ся з початку між дітьми жидівскими, а відтак і христіяньскими шкарлятина, котра забрала богато жертв. З-разу, як появилась між жидами, замкнули школу, однак по трох тижднях знов отворили — а шкарлятина почала проявляти ся і між дїтьми христіяньскими. Причиною сего відай чи не було завчасне отворенє школи. Тепер замкнули школу другим опадом, але шкарлятина бере жертву за жертвою. Мруть шкільні дїти навіть по кільканацять лїт маючи. Так само декуди по селах панують різні пошести а найбільше шкарлятина і коклюш.

Дѣло