Бесїда посла Барвіньского.

У Львові, дня 3 н. ст. жовтня 1894.

 

На повнім засїданю австрійских делєґацій, при нарадї над буджетом міністерства справ заграничних, відозвав ся позавчера голос Русина, посла Барвіньского. Позаяк в державі нашій та й для заграницї голос рускій з того місця — новина [бо-ж довгі часи навіть не бувало делєґата рускої народности а остатними роками посол Мандичевскій не забирав слова], то голос той мусить звернути на себе загальну увагу.

 

Не маємо ще перед собою повного тексту бесїди посла Барвіньского, але характер єї можна пізнати досить виразно уже з справоздавчого змісту в дневниках столичних. Отже після тих справоздань — п. Барвіньскій заявив ся за тридержавним союзом а против союза Австрія з Россією, констатуючи, що рускій нарід в Россії терпить тяжкі переслїдуваня, а Австрія може й повинна вірним державі і цїсареви Русинам прийти в поміч, щоб они через культурний розвиток свій стали на всходї заборолом для західно-европейскої культури, — а що нинїшна загранична політика австро-угорскої монархії сотвореня такого заборола помагає — то рускій посол похваляє єї, довірює і на виявленє того довірія голосувати буде за буджетом заграничного міністерства.

 

На тім тлї своєї промови п. Барвіньскій — як слїдно з дневникарского справозданя — ширше виложив значінє нашого народу в исторії та нинїшну єго долю і вагу квестії рускої. І именно тому поясненю квестії рускої послом Барвіньским на такій видній аренї, як спільні делєґації, ми прикладаємо велику вагу.

 

Не то Европа, але й народи австро-угорскої монархії і єї мужі державні мало або навіть дуже мало знають і розуміють справу руску, тож заступники нашого народу повинні використувати кожду нагоду, де тілько можна справу руску і значінє єї пояснити, де тілько можна звернути увагу культурного світа на тяжку долю великого по-над 20-міліонового народу. Патріотичний обовязок сей повинні заступники народу нашого сповняти сміло і отверто — без огляду на констеляції політичні і союзи державні — все і всюда, доки справа руска не дібє ся вірного оцїненя посеред народів і доки розірваний на части не діжде ся всюда належної справедливости — а спеціяльно що-до Россії, доки там головна сила нашого народу буде стогнати під нинїшною системою урядовою з єї указами просто проскрибуючими розвиток мови й літератури десяток міліонів!..

 

Говоримо про той обовязок заступників народу нашого з виразним додатком: "без огляду на політичні комбінації й союзи державні", бо тоті в монархії укладають ся і зміняють ся без нашого впливу, часом навіть без впливу сильнїйших від нас народів, то й річ ясна, що аж "пристращатись" до сего або того союза Русин не має потреби. Хоч з другої сторони нїхто мабуть навіть і Молодо-Чехи, розглянувши обєктивно долю руского народу в Россії, не подивують, що п. Барвіньскій в спільних делєґаціях волить союз Австро-Угорщини з Нїмеччиною нїж з Россією.

 

Дѣло

 

03.10.1894

До теми