◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦

Архикнязь Франц Фердинанд д'Есте у Львові. В суботу о 9-ій годинї рано прибув архикнязь на виставу з кн. Сапігою і розпочав єї оглядати від павільону штук. Відтак оглянув мавзолєй Матейка і панораму а о годинї 10½ поїхав до міста з візитою до кн. Віндішґреца. О год. 11¾ вернув архикнязь знов на виставу і оглянув до 1-ої години кілька павільонів, почім удав ся на снїданє, дане кн. Сапігою в францускій реставрації. По снїданю о 2½ годинї з полудня переїхав архикнязь навоздушною зелїзницею до віддїлу етноґрафічного. Опроваджував по сїм віддїлї як звичайно проф. Шухевич. З церковцї, що дуже подобала ся архикнязеви, пійшов до гуцульскої хати, де замовив собі кафлеву піч, таку саму як є в хатї. В надднїстряньскій хатї замовив архикнязь візок з кониками, забавку для дїтей роботи селянина, що мешкає в хатї. В шляхотскім двірку прилучив ся до товариства також ґp. Володим. Дїдушицкій і поясняв архикнязеви різні предмети. Архикнязя очевидячки все интересувало, бо замовив цїлу збірку предметів для свого музею а між иншими колиску, музичні людові инструменти, лїхтарі, ходаки, порохівницї, ріжки і т. и. Крім того попросив проф. Шухевича, щоби вибрав ще инші предмети з віддїлу етноґрафії і вислав их разом до Відня. Також лїрник звернув на себе увагу архикнязя. Оглянувши ще сокальску хату, по котрій опроваджував ґр. Володим. Дїдушицкій, перейшов архикнязь до віддїлу нафти і земного воску та до павільону видїлу краєвого, середних шкіл, ґр. Ром. Потоцкого, архикнязя Альбрехта і журналістичного. О годинї 5-ій відїхав до міста, зложив там кілька візит а відтак поїхав на обід до кн. Сапіги. По обідї був архикнязь на пікніку в шляхотскім касинї, де перебув до години 5-ої рано і брав участь в танцях. Вчера перед полуднем був на Болонях, оглянув касарнї, дім инвалідів, високій замок, намістництво а відтак музей ґр. Дїдушицкого. По снїданю у кн. Сангушка відїхав о 3-ій годинї з полудня назад до Відня. На двірци пращали єго всї, що були на снїданю, між иншими кн. Сапіга, кн. Сангушко, Мархвицкій, Ґорайскій і ин. — В падолистї має архикнязь приїхати до Галичини на довшій час, щоби пізнати край і буде брати участь в ловах.

Проф. Петро Скобельскій зладив підчас сегорічних ферій шкільних одинацять фотоґрафічних знимків з Манявского Скита і тим прислужив ся рускій штуцї і исторії. На фотоґрафіях бачимо чотири вежі і цїле подвірє давного Скитского монастиря з дуже гарною перспективою на окружаючі гори. Проф. Скобельскій дарував ті фотоґрафії проф. д-рови Ис. Шараневичеви, котрий яко член комісії для консервації историчних памятників всхідної Галичини, не залишить піднести сю справу на зборі консерваторів, а край певно радо причинить ся до збереженя сего так цїнного для нас памятника.

Видїл "Шкільної помочи" в Коломиї бажаючи прийти в поміч родичам, посилаючим свої дїти до тутешної ґімназії а нарікаючим дуже часто на брак добрих станцій, рішив ся був уже в сїм роцї отворити институт, постарав ся був о відповідний надзір і приготовив усе, що до введеня в житє такого института потрібне. Видїлови не ходило при тім о власні користи, ба навіть був приготований на страту матеріяльну в сїм роцї, а радше мав тілько добро родичів і дїтей на оцї, сподїючись для себе, що з часом при такім институтї і бідні а спосібні школярі знайдуть безплатне поміщенє. Однак, на жаль, мусїв видїл на сей рік відступити від свого рішеня, бо родичі або цїлком не зголосили ся, або так пізно, що годї було вже о утвореню института й думати, хотяй речинець до зголошуваня був в часописях докладно поданий. Може бути, що в слїдуючім роцї шкільнім родичі скорше свій власний интерес порозуміють і точнїйшими докажуть ся. Отже в сїм роцї Видїл "Шкільної помочи в Коломиї" института власного не отворив і тілько, як до тепер спомагає грошевими датками, одежію, книжками і приборами науковими бідну шкільну молодїж руску в Коломиї як в Бурсї св. Михаїла так і по-за Бурсою і збирає фонд на умундурованє убогих учеників. — За видїл "Шкільної помочи в Коломиї" Л. Сальо.

Холєра. Wiener Abendpost пише: "В кількох повітах Галичини, що навіщені були сего лїта по части слабою пошестію холєричною, можна уважати пошесть за вигаслу. Се слїдуючі політичні повіти: Бяла, Бохня, Березів, Бжеско, Бережани, Домброва, Грибів, Лиманова, Мілець, Ниско, Тернопіль і Живець. В тих 12 повітах не занедужала від 11 н. ст. вересня нї одна особа на холєру." У Львові і Кракові не було й 20 вересня нїякого случаю холєри, а в прочій Галичинї і Буковинї разом занедужало сего дня 102 особи, померло 65.

Новий лїк на дифтерію найшов д-р Ру, начальник лїкарскої служби в институтї Пастера в Парижи. Д-р Ру лїчить недужих на дифтерію запусканєм відповідно приготовленої сировицї крови. Проби з нею почали робити перше нїмецкі лїкарі Берінґ і Ерліх і то на звірятах. Дифтеричні мікроби відповідно годовані, а радше їдь ними витворену, запускали лїкарі коням під шкіру і тим призвичаювали их до того, що були відпорні на зараженє від дифтерії. По довших досвідах почав д-р Ру перед трема роками запускати таку сировицю крови дїтям за шкіру і пересвідчив ся, що она помагає на дифтерію. На 448 дїтей, котрі Ру лїчив своїм способом, померло лише 109, а на 510 дїтей, лїчених на дифтерію иншими способами, померло 316. До того треба додати, що померші дїти, лїчені лїкарем Ру, були рівночасно хорі і на инші недуги, що дуже спиняло их лїченє на дифтерію.

Дрібні вісти. Віцепрезідент краєвої ради шкільної, д-р Мих. Бобжиньскій, повернув до Львова і обіймив урядованє. — Фільософічний видїл львівского університету видав почетний докторат ґр. Володимирови Дїдушицкому і оногди вручив єму дипльом.

Дѣло