Завтра загощує до Львова Єгo Вел. цїсар Франц-Іосиф І.

У Львові, дня 6 н. ст. вересня 1894.

 

Як завсїгди, кілько раз великодушний наш монарх вступив на нашу землю, рускій нарід, у всїх станах своїх, як найщирше, від серця кликав "Витай, цїсаре і королю наш, на земли Данила, на земли рускій!" — так і завтрїшного дня кликне з повної груди у привіт свому найдостойнїйшому Гостеви.

 

Галицко-рускій нарід за весь час, від коли судьба привела єго під скиптр Габсбурґів, давав докази своєї льояльности і відданости для держави австрійскої і для Габсбурґскої династії, в добрих чи прикрих часах завсїгди однаково незмїнно стояв при цїсари і дбав о силу й повагу Австрії, віруючи, що при Австрії і під покровом цїсаря народність руска здобуде собї основу для гідного розвою свого та що нарід рускій — "altes Сulturvolk", як виразив ся пок. син цїсарскій — дійде до сили й поваги посеред других народів держави.

 

І треба признати, що від часу Марії-Тереси та незабутного сина єї Іосифа II до нинїшних днїв панованя Єго Вел. цїсаря Франц-Іосифа І. рускій нарід має в своїй лїтописи записаних немало фактів ласкавої опїки цїсарскої. А відносини народу руского в Галичинї [як і на Буковинї та в Угорщинї] завсїгди вимагали тої опїки — вимагали і охорони рускої народности і помочи в мирнім змаганю єї до природного поступу побіч другої народности в краю.

 

Єго Вел. цїсар Франц-Іосиф І., невтомимий труженик для добра своїх народів, стараючій ся докладно обізнати з положенєм та потребами кожного народу, безперечно знає положенє і потреби також народу руского, одного з тих народів монархії, котрі для повного обезпеченя свого національного, політичного і культурного розвою потребують як найбільше опіки. О тім пересвідчити зможе Єго Вел. цїсаря і сеся гостина в колишній столици нашого князя Льва як і спеціяльно гостина на виставі...

 

Отже нарід рускій, витаючи з одушевленєм достойного а дорогого гостя на своїй земли і заявляючи Єму свою традиційну повну відданість і вдячність, рівночасно заносить перед Него свою просьбу о ласкаву опїку над розвоєм рускої народности, о опїку корони для народу, котрий уже віддав і в будущинї не відкажесь віддати дуже великі прислуги Австрії і династії цїсарскій!

 

Витай же, цїсаре і королю наш, на нашій земли!

 

Дѣло

 

06.09.1894

До теми