Ти, украінський жовніре, перейшов Збруч з крісом в руці і слезою в оці. Перейшов і думаєш, куди Тебе ведуть. Там ляцькі гади забрали твою землю, а тут ведуть тебе проти більшовиків!
Що це таке? Чому так? Ми тобі скажемо, чому з ними воюємо а не робимо союза.
1. Поговори з селянами в тих селах, де були більшовики, а почуєш, що народ тобі скаже про них і про іх господарку. Вони нищать так само як Ляхи: Комуну роблять одні і другі — то значить все виграбовують.
2. Ціла Україна знаходиться в огні протибільшовицьких повстань. Селяне, робітники, інтелігенція — словом весь нарід бореться проти них. І якже ми моглиб получитися з ними?
3. Більшовики зробили таємну спілку з Ляхами проти нас: умовилися за демаркаційну лінію, то значить таку лінію, що проти себе вони іі не перейдуть, аби всі сили звернути проти нас.
4. Ту умову з Ляхами зробили вони тому, бо самі вже не можуть донищити Украіну. Вони ослаблені повстанням проти них і не довге іх панування. Обсіли іх Колчак і Денікін, Англійці і Фінляндці і наші кубанські козаки та селяне. Словом більшовизм конає.
5. Амуніціі й гармат у більшовиків душе не багато. Війська теж. Вже всім досить більшовицького панування і навіть робітництва не хоче йти з ними.
6. Якби ти украінський жовніре, не пішов на більшовиків, то на Галичину поставлять хрест чужі держави і віддадуть іі Польщі. Вони сказалиб тоді, що Галичина виховала більшовицьке військо й тому треба іі віддати Ляхам "які проголосили нас перед світом тільки "більшовицькими бандами". Такоі вини ти, украінський жовніре, не возьмеш на себе.
Ось ті причини, задля яких ти мусиш іти проти більшовиків.
Більшовики се вже історичний ворог украінського народу. Вже за Центральноі Ради виступили вони проти Украіни — і від того часу, більше чим два роки, ведеться непохитна, завзята та непримирима боротьба з більшовиками. Навіть в часах найбільше тяжких, для украінського народу, коли з одноі сторони наслідком наступу Поляків а з другоі більшовиків теріторія УНР. змаліла до кількох повітів навіть тоді не пішла Украіна на згоду з більшовиками але продовжала дальше геройський, розпучливий бій.
Розуміючи, що добро украінськоі держави вимагає рішучоі боротьби з більшовиками з самого початку сієі боротьби стали Галичани та Буковинці які перебували на Великій Украіні до ціі боротьби. Наші славні Січові Стрільці обороняли зайзавзятійше Центральну Раду. А і під сей час бються проти більшовиків Галичани Січові Стрільці та Буковинці.
Та боротьба з більшовиками не є наша остаточна ціль. Ми боремося з ними тільки на те, щоб освободити тут з під іх панування більше украінськоі землі, де ми моглиб з’організуватися і скріпитися. А тоді знов підемо на Галичину. Бо наша найвища ціль — відібрати нашу рідну Галичину від ляцьких завойовників. Длятого мусимо держатися кріпко разом і не дати розложити галицькоі арміі. Бо поки істнує галицька армія, поти є надія на відібрання Галичини. Про це памятайте встаючи й лягаючи.
Наша найвисша ціль: заховати армію й відібрати свою Галичину для себе й для Великої Украіни.
Стрілець
23.07.1919