Тернопіль 29. VI. 1919.
Скорочений реферат пр. Карманського, виголошений на вічу в Тернополі, 27. червня 1919. р.
Коли перед місяцем, перед нашою катастрофою, ми зійшлися на віче, тоді було між нами богато дискусій, сварів і обвинувачень, котрі заступали в нас діло. Сьогодня навпаки: переживши дні тревоги, переживши крізіс, ми мало будемо говорити, росправляти, критикувати, а зате будемо слухати і робити. Дополітикувались ми до лихого кінця, і тепер наші ряди порідшали тут в запілю, а зате збільшилися на полі бою. Богато з нас погнав дикий наіздник з собою на захід, другі стоять в боєвих рядах — та ми будемо боротися і робити наше діло, хоч наші ряди в запілю не такі густі.
Находимося сьогодня в далеко кращих умовах, як перед катастрофою. Маємо за собою Чортків, Копичинці, Теребовлю, Тернопіль, Зборів, Бережани і Золочів — цілий ряд знаменитих побід, цілий оберемок лаврових віток, які можемо сміло вплести у вінок слави з часів Хмельницького, Виговського, Дорошенка, Орлика. Нашу офензиву можна сміло порівнати з офензивами Макензена. Це є доказом що провід нашою армією спочиває в добрих руках.
Наше політичне і міжнародне положеннє під сю пору так само поліпшилося.
Перед наіздом Поляків наша справа за границею стояла зле. Завдяки польським і московським інтригам, при помочі слова, купленоі преси, брошур, клевет, а навіть дам-арестократок зах. Европа дивилася на нас, як на большевицьку банду: так нас трактувала. Вправді Вільзон за всяку ціну старався зберігти в силі проголошені ним прінціпи справедливости також у відношенню до укр. народу, одначе він має проти себе більшість. Англія поділює політику Америки. Проти нас стоіть Франція. Румунія і Польша. Полякам вдалося вмовити у Францію, що вони враз з Румунами створять вал, на якім розібється наізд московських большевиків на західну Европу і тому Франція попирає імперіялізм Польщі.
Як дізнаємося з промови Падеревського у варшавськім соймі, коаліція є проти нападу Поляків на східню Галичину, та Поляки не послухали зазиву і тим втратили сімпатію своіх покровителів. Румуни не виступили одночасно з Поляками проти нас і це було нашим ратунком. Тепер Поляки нами побіджені; а пораження іхньоі арміі певно потягне за собою домашню революцію. Я понадто — як можна вичитати з польської преси — вони мають війну з Німцями і Чехами. Мадяри, які з конечности є нашими союзниками, упоравшись з Чехо-словаками, звернуться певно проти Румунів, що теж облегчить наше положення.
І так попри природний союз з Мадярами, ми можемо мати ще союзників випадкових в Німцях, Чехах, а навіть в польськім народі, який загрожує революцію. Я тим самим наша будуччина запевнена.
Не так представляється положеннє Наддніпрянщини. Та і там з хаосу партійних спорів і політиканства виринають проблиски здорових змагань, які можуть в найблизщій буцуччині поліпшити справу.
Нас виратував о дванадцятій годині рішучий зворот в політиці і ми видали зі себе диктатуру, бачучи, що з огляду на нашу незрілість горожанську нам потреба ще твердого пястука, який завівби в наші ряди дісціпліну і безумовне виконаннє обовязку. І це нас спасло.
І тому замість політиканства виставім чин, виконаймо нашу повинність усі — цівільні і військові — хочби це було получене з надлюдськими жертвами. А тоді прийде пора, котра покличе нас до порядковання нами після волі нас усіх, висловленоі соймом.
Українські вісти
29.06.1919