◦ ◦ ◦ ◦

Офіціяльне звідомлення Ген. Штабу Н.К.Г.А. з дня 24. червня 1919.

Наші війська обсадили Сасів і Білий Камінь на північ від Золочева. Кінні стежі перейшли аж за Броди і відкинули ворожі вивідчі відділи. Польська головна сила, складаючася з полків 7, 8, 9, 10, 12, 13, 14, 15, 20, 24, 28, 29, з6, 40, 41, — з поодиноких галлєрівських курінів та відносно сильноі артилєріі уставилась на височинах перед Перемишлянами в лініі Гологори —Фірліів до рішаючоі битви.

Дальше на полудне взяли наші війська місто Рогатин.

Офіціяльне звідом. Ген. Штабу Н.К.Г.А. з 25 червня.

Гологори взяті нашими військами по тяжкій борбі. На полудне від Перемишлян осягнули наші частини мимо сильних ворожих протинаступів коло Янчина Гнилу Липу.

Рогатин відбито протинаступом. На захід від Бурштина здобуто нами дві гармати, більшу скількість скорострілів та забрано богато полонених. В полудневих годинах наступав ворог сильнійшими частинами з Белзця на полудневий схід від Красного на Золочів, був одначе відкинений. Боротьба під Перемишлянами треває дальше. Шеф штаб. Гал. Арміі.

Наказ Військового Міністра. 21. червня 1919 року Ч. 905. м. Камянець—Подільський. З 22-го червня цього року почався призив по мобілізаціі: всіх козаків служивших в війську, які народились з 1-го січня 1889. року по 31. грудня 1898. року. Всіх підстаршин до 35 років включно. Всіх старшин до 40 років включно.

Прохаю всі Цівільні Установи, а Військовим наказую: всіх підлеглих цій мобілізаціі осіб нез'явившихся своєчасно без поважних причин в указані пункти призиву заарештувати і направляти в Камянець—Подільську вязницю для передачі ix Військовому Надзвичайному Суду. Військовий міністр Отаман Сиротенко.

Що польський ген. приказує. ЧОРТКІВ, 23. червня. Ген. Александрович, командант 4-оі польськоі дивізіі, видав приказ на основі якого Украінці мають голоситися в Команді військ польських. Кінчиться приказ так: "3і всіма Украінцями, які не ставилися добровільно, належить обходитися як з бандитами, арештувати і відставляти іх до полевого суду, з допискою на службовім листку". "Зловлений на задах військ польських з оружем або без''. В разі опору належить безоглядно ужити оружя.

Кому меч а кому рало! Нікому не велося в часі війни лучше як Полякам в Зах. Обл. У.Н.Р. Крім забезпеки іхнього життя, майна й спокою, давалося ім ще змогу обробити як слід своі господарства, бо ж звісно, що они не обовязані були ні до військовоі, ні до жадноі иншоі горожанськоі служби. Не диво проте, що наш селянин завидував ім з цілого серця і хто його зна', чи не сподівалися деякі людці, що з приходом Ляхів настане й для них час віддиху та сонливого дармовання. Проба завела — але по кожнім нерозважнім промасі можна дійти до користних висновків. Всі знаємо куди прямують Поляки своєю хоробливою уявою. Они-ж з заборчим апетитом ковтають одним махом Гданьск, Поморє, Шлеск і Украіну, хочби всю, або кільки лиш дасться, без огляду на се, чи видержить державний жолудок, та чи не викришуться хижі зубки. Полишаючи любеньких сусідів самим—собі, дали ми ім аж надто часу до фантазовавня. Вислідом нашоі толєранціі були золочівський та тернопільський заговір, якого наіздники не тільки не заперечили, але чванились ним прилюдно на вічах, як геройськими подвигами. Ми вгиналися під тягарем творення молодоі держави а наші "браця" шаліли до всяких витребеньків. З сего лиш одна хосенна наука; дати панам полякам в руки працю, охоронити ix від нездорових мрій, а тим заощадимо собі невигідних для обох сторін інтерновань. Ліпша часть польськоі суспільности піде, сподіємось, радо назустріч нашим зусиллям, бо праця ще нікому не пошкодила. Для нас се майже конечне з огляду на факт, що "культуртрегери" вивезли нам богато інтелєгенціі, богато полягло в бою та під ножами кровожадних янтків. Кожна громада повинна вести точний виказ дармуючих родин, що то ні орють ві сіють на державній ниві, а з іронічною усмішкою числять доходи з "кабанів". Ними можна як найкраще обробити господарства родин, які вислали до війська все, що було здібне. Про спосіб переведення, про евентуальне винагородження повинні рішати місцеві обставини, однак про переведення повисшоі пропозиціі в життя повинні наші власти подбати негайно, ще заким наспіють жнива. П. В-к.

Українські вісти