Одно з найблизших чисел "Вістника ДСВС." подасть вказівки про однострій українського війська Західної Области. Наш кореспондент мав нагоду обговорити сю справу з кількома особами, які працювали над виглядом однострою і подає нині зміст зібраних вісток до відома загалу.
Однострій має ріжнити українського вояка від вояків инших народів і має в своїм вигляді дати докази самостійного смаку і питомої культури українського народу. Ся питомість вигляду лучитися мусить з простотою и практичністю.
На тих загальних засадах витворився однострій українського вояка в Західній Области України вже від року 1893. Однострої "Соколів", "Січовиків", "Січових Стрільців", "Запорожських Стрільців" були пробами у розвязці сеї квестії. Український Лєґіон працював над тим питанням, а досвіди і вражіння з великої війни долучилися до початкових помислів і проб.
Теперішний обовязковий однострій виглядати-ме в той спосіб:
Шапка Мазепинка з круглою металевою відзнакою на переді, на котрій витиснений є тризуб. Ся відзнака сріблиста для рядовиків і підстаршин, — золотиста для старшин. Берегом обкладу йде обшивка з сукна роду оружжя.
На ґузику, що спинає обклад, число полку.
Блюза з чотирма кишенями.
Клапті кишень обтяті, як одвіря в українських будинках, пятьма прямими лініями. Пять ґузиків спинає блюзу на переді. Клапті кишень запняті на ґузики. Всі ґузики на верху.
Доколінні сподні з обвивачами і черевиками. На зиму чоботи.
Плащ запятий на правий бік в сей спосіб, що дірки вироблені є на осібних язичках, пришитих до плаща. — Драґон на двох ґузиках, плащ довгий. Ковнір плаща широкий.
Ремінь зі звичайною спряжкою.
Всі від рядовика аж до найвисшого команданта мають одного і того самого вигляду барчики, без ніяких прикрас. Барчики на блюзці і на плащі. Краска одягу землистого відтинку.
Відзнаки степенів поміщені на рукавах. Для старшин на долішній части рукавів, для підстаршин на горішній, для сгаршин золотисті пружки закінчені ґузиками на підкладці краски роду оружжа, для підстаршин пружки з жовтого шовку на підкладці, як старшини.
Старший стрілець має один пружок, вістун два, десятник три, ст. десятник один широкий пружок, булавний десятник один широким і один вузкий, бунчужний один вузкий з ґузиком такий сам, як хорунжий. Всі тоті пружки на горішній части рукава.
Хорунжий має один пружок при долішнім кінці рукава тої самої краски, що сукно однострою, на підкладці.
Пружки сотенних старшин: четаря (1), поручника (2), сотника (3), ріжняться своїм виглядом від пружків полкових старшин: отамана (1), підполковника (2), полковника (3), а тоті виглядають инакше, як пружки ґенеральних старшин: ґенерального четаря (1), ґенерального, поручника (2), ґенерального сотника (3).
Чотири ґрупи: 1. рядовики і підстаршини, 2. сотенні старшини, 3. полкові старшини, 4. ґенеральні старшини ріжняться від себе нашивками на ковнірі у виді зубчатки після народних мотивів. Крій зубчатки є у всіх однаковий, але її обвідка для згаданих чотирьох ґруп відмінна.
Зубчатка і підкладка під пружки викроєні з сукна з краскою роду оружжя, — на пр. ґенеральна булава оксамітно-малинова, піхота темно-синя, артилерія темно-червона, кіннота жовта, технічні стяги (сапери, піоніри, зелізничники, телєґрафічна стяга, радіо, самохідна стяга, світильники) попеляста, духовні фіолєтна, лікарі і санітети чорна, інжиніри темно-жовта, ветеринарі темно-бронзова, урядники (рахунховці, аптикарі, примітні) ясно-бронзова, інтендантура ясно-синя, обоз темно-зелена, судовики сталева.
Відзнаки степенів на рукавах; зубчасті вилоги носиться на блюзі й на плащі.
Відділи до особливих занять будуть носити відзнаки на лівім рукаві.
Найлекше є перевести шапку мазепинку, щоби у всіх було таке саме накриття голови.
Переведення пружків і зубчатки получене вже з технічними трудностями. На всякий случай нові відзнаки є гарні і держані в українському дусі.
[Република, 08.04.1919]
08.04.1919