Я попав в полон дня 26. XII. 1918 р. з 4. товаришами, вертаючи серед густої мраки зі стежі на дворець зелізниці в Гориці, де лишив кілька годин перед тим наших, а застав вже Поляків з панциркою. Полонили мене ярославські Поляки та дали се з разу відчути штовханцями та битєм, а на конець забрали гроші та здерли одежу. Але тому, що наші наступали, Поляки погнали нас до Любачева, де звільнили мене від двигання добрих чобіт і блюзи а мого товариша гнали босого, по коліна в снігу. В Любачеві знущався над нами, а спеціяльно наді мною "sierżant Sikora, obywatei" Любачева, викрикуючи "małoś się najadł polskiego chleba — tobie trzeba Ukrainy?!" Один з моїх товаришів якийсь час оглух від його побоїв, а я на ліве око довший час не бачив через опухнення лиця. Замкнено нас до тюрми, де ми сиділи три тріскучім морозі майже нагі, а Сікора від часу до часу з револьвером в руці приходив, свистав, плескав руками та кричав: "tańcuj kołomyjki", колиж ми не схотіли, то примушував нас до сього танцю револьвером і побоями.
Під сильною ескортою вислано нас з цивільними полоненими до Ярослава. Мене поставлено на переді цілого транспорту і заведено до тюрми при полевім суді. Там дали нам по двох добах зачорненої води на снідання. До нашої тюрми приходив дві чи на день польський офіцир Федорович, бувший австр. офіцир при п. 77, та штовхав нас ручкою від баґнету, немилосерно бив по лици. В суді полевім приказав мені польський офіцир "wyczyść buty polskiemu oficerowi''. По трьох днях такого катування вислано нас до Кракова на Домбє a польський офіцир на дорогу видав ескорті такий приказ, вказуючи на мене: "Uważajcie, abyście tego łajdaka żywego nie dowieźli". Тільки людяности одного польського селянина-жовніра завдячую, що мене не затовкли по дорозі. В таборі полонених годі було видержати, тому я рішився втікати. Втік я з Мир. Левицьким та другим товаришем дня 18. лютого 1919. Пішки ми вибралися лісами на Словаччину до Терстена. Як смакує словацька кулеша на волі, може осудити лише той, хто був на Домбю. Словаки помогли нам в нашій недолі, дали хліба та вислали до Кошиць, а звідтам до Галичини.
Володимир Шумський одн. ст. стрілець.
Република
21.03.1919