◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦

Заборона вид'їзду за Кордон.

КИЇВ. Багато місцевих мешканців виїхало до Солонік, але примушені були повертітись з Солонік до Одеси, бо як там вияснилося бувшим російським підданим від'їзд за кордон заборонено. В Салоніки улаштовано контрольний пункт, який затримує і повертає назад всіх бувших російських горожан.

Єврейські депутати на конґресі.

Єврейське прес-бюро повідомляє: в супереч повідомленням деяких газет в еврейських громадських колах звертають увагу на те, що серед евреїв членів Трудового Конґресу нема ні одного, котрий пройшов би голосами єврейських мас як іx представник. Всіх ix обрано персонально по списках еврейських партій. Ці повідомлення набірають значення особливо в звязку з виступами де яких депутатів евреїв на Трудовому Конґресі. Як підкреслюють в еврейських політичних колах виступи ці у всякому разі не повинні вважатись висловом думок еврейської людности.

Зміна курсу політики большевиків?

ГАҐА, 26. січня. "Таймс" доносить з Гельсінґфорсу. З Петрограду надійшли короткі змісти промов, які виголошені були Лєніном і Троцьким на Совєті в Москві. Промови вказують або на майбутню значу большевиків або на новий підступ для замилення очий світа.

Лєнін і Троцький признають, що большевицька господарка оперта на комунізмі, потерпіла невдачу. Прийшов час, щоби втягнути до праці фахових людий з поміж буржуазії. Що до заграничної політики, Троцький дав до зрозуміння, що інтернаціональний клич звине ся а кине ся клич: Росія для Москалів.

Кроваві бої в Рєці.

ЛЮҐАНА, 26. січня. У Рєці прийшло до кривавих сутичок між Кроатами, Сербами і Французами з одної сторони, а Італійцями з другої. Ророlо d' Italia, яка досі горячо боронила Французів, підносить протест проти французької політики на адрийському морі, яка є протиіталійською а дальше проти попирання Кроатів.

Пораженнє большевиків.

ПАРИЖ, 26. січня. Недалеко Ковна потерпіли большевики тяжке пораженнє. В битві з литовськими військами стратили велики число убитими і 6500 полоненими. — Литовські війська розпочали офензиву і йдуть на Вільну.

Програма союза народів.

ЖЕНЕВА 28. січня. Доносять, що американське правительсгво виготовило вже плян, котрий ві всіх подробицях має вичерпувати ідею Союза Народів. Пляну того єще досі не опубліковано, так що решта союзників офіціяльної вістки про се єще не одержало.

Після сего пляну малоби кожде правительство вислати на перманентну конференцію одного посла, котрий мусівби бути рівночасно членом правлячого кабінету. Місцем осідку сеї конференції має бути якесь мале европейське місто. Вислані на конференцію посли мають позіставати в постійній злуці з своїм правительством. Плєнум конференції представляло-би найвисший авторітет світа і має стояти навіть понад Особливо Судейською Палатою, котра має полагоджувати міжнародні спори. В разі спору прислугує стороні право предложити свою справу або Найвисшому Трибуналові котроїсь з держав належачих до Союза Народів або Особливій Судейській Палаті, або конференції послів. Евентуально можуть спорючі сторони назначити собі по однім судді, котрі знов вибралиби собі предсідника, якого в разі незгоди назначувалаби конференція послів.

В разі, якби спорюча держава не схотіла в ціли поладнання спору ступити на одну з висше згаданих доріг, то тоді Союз Народів делєґувати має одного з своїх членів, котрий мавби право ужити відповідних средств примусових.

ЖЕНЕВА 28. січня. Француські часописі заперечують, мовби плян програми Союза Народів мав уложити Вільзон. Правда, він є походження американського а автором його має бути по всякій правдоподібности Тафт. Вільзон стараєть ся лишень сотворити міжнародне форум, котре в кoждім випадку рішалоби конфлікти, без згляду на те чи вони мали-би місцевий, чи міжнародний характер. В поданім випадку не смівби жаден член Союза Народів бути нейтральним, лишень всі мусілиби брати участь в виконуванню примусових мір.

Проти того проєкту станули не тільки деякі круги Америки але також Анґлія і Франція. Головний опір ставить в Америці ліґа постійного мира, на чолі котрої стоїть Тафт. Мимо тої опозиції здаєть ся буде міг Вільзон свій плян переперти, бо проти інших способів рішення ставить Анґлія свої заміти і готовить дуже поважні практичні перешкоди.

Большевики на Кавказі.

З добре поінформованого джерела повідомляють, що становище на Кавказькому фронті надзвичайно гарне.

Цілковита ліквідація большовизму на Кубані і північному Кавказі очікуєть ся в найближчий час.

Погроми в Румунії.

Після евакуації германців з Румунії скрізь почали ся єврейські погроми. В Букарешті при цьому став ся навіть справжній бій між евреями, та румунами. Як тільки германці вийшли з города натовп кинув ся в еврейські вулиці. Але евреі були до цього готові й виставили на вулицях кулемети, з яких начали обстрілювати натовп.

В боі загинуло 300 душ і поранено 1000. Над вечір натовп посунув в еврейський квартал підпалив його й пограбував еврейські крамниці.

Прохання про окупацію Познані.

Ґерманський уряд звернув ся до союзників з проханням про окупацію всеї Познані з приводу горожанської війни між польським та німецьким населенням, якої кінця не передбачаєть ся.

Прилучення Люксембурґу.

Досягнено остаточного порозуміння в справі прилучення Люксембурґу до Франції.

Спір між союзниками.

Між представниками союзників в Парижі на мировій конференції дійшло до непорозумінь що до квестії, чи переговори мають відбуватись тайно, чи явно. Вільзон і Анґлія домагають ся явних нарад, представники Франції, Японії і Італії пропонують, щоб наради велись в тайні. Остаточне рішеннє поки що незвісне.

З Будапешту до Сальонік.

Телєґрафічна аґенція в Будапешті доносить що правительство чехо-словацьке постановило відбути величавий в'їзд до Пресбурга дня 2-го лютого і взяти в посіданнє місто аж до децизії, що до него мирової конференції. Угорське правительство підносить протест проти обняття цего міста і зазначує, що це зовсім не годить ся з прінціпом Вільзона і вижидає побіди справедливости на мировій конференції. Пресове бюро чесько-словацьке доносить офіціяльно з Пресбурга до Праги, що Чехи замкнули угорський універзітет в Пресбурґу. Угорське правительство не принимає заняття Пресбурґа до відома і не перестає уважати Пресбурґа за угорське місто.

Український голос