◦ ◦ ◦ ◦

Комісаріят міста Тернополя подає до прилюдної відомости, :що з огляду на брак угля мійська елєктровня буде в стані освітлювати вулиці і мешкання лиш до 9-тої год. вечером.

Вістник Державних законів. Кілька днів цему в Київі вийшло перше число "Вістника Державних Законів" для всіх земель Української Народньої Республіки.

Національне свято. Рада міністрів прийняла постанову про національне свято 22. січня, в день проголошення самостійности України.

Делегація з Галичини в Київі. Вчора приїхала делєґація до Київа з Галичини. Вже вчасним ранком прийшла 4 сотня першого полку січових стрілців під проводом сотника Білого. Потяг прибув до Київа з дуже великим спізненням. Около 2-ої години приїхали на залізничий дворець відпоручники осадного корпусу зустрічати дорогих гостей. Між ними замітний своєю енерґією п. референт політичних справ Чайківський, сотники Матчак і Юрієв, — прибув також і адютант головного отамана п. Бень. Ось і підходить потяг. П. Бень іде до ваґону і дає звідомлення секретарю військових справ п. Вітовському. По хвилині виходять вони разом з иншими членами делєґації на Київський перон. Заграла військова музика національний гимн. Всі познімали шапки, військо стоїть струнко, старшина тримає руки під дашком. Аж ось виступає п. Чайківський і звучним голосом виголошує привітальну промову: "Вітаю вас, пане секретарю і всіх вас дорогих гостей, тут у Золотоверхім Київі, столиці України. Київ святкує тепер велике національне свято визволення України з під гетьмансько-чорносотенної кормиги. Тепер стали ся ми господарями столиці і цілої України. Прийміть від нас це горяче привітання, бо ми є і все будемо думкою з вами".

Пан секретар військових справ Витовській, принявши звідомлення про стан козаків, обійшов цілий фронт, а відтак виголосив палку промову: "Козаки, коли ви тут святкуєте свято визволення Української столиці з рук наших найзавзятіщих ворогів, то ми, галичане, мусимо ще зводити кроваву боротьбу за осягнення цього ідеалу. Наші січові стрільці незадовго возьмуть Львів, так само як зараз забрали вони Мункач і Мармарош Сиґіт від Мадярів і тим способом увільнили Угорську Україну з під мадярського ярма. Стіймо кріпко всі як оден чоловік а тоді ніхто не буде нам страшний. Краще померти на волі, чим коротати життя в неволі".

Делєґація складаєть ся із урядовців секретарства Національної Ради і послів на Трудовий Конґрес.

Із урядових осіб звертають на себе увагу Д-р Лев Бачинський і селянин Андрій Шміґельський, секретар Д-р Степан Вітвіцький, Д-р Л. Цегельський, О. Бурачинський, Д-р Р. Яросевич, б. посли Лаврук, Сандуляк, Лисан, Дувіряк і ин.

За обідом в гостинниці Контіненталь виступив перший з промовою Іван Сандуляк, бувший посол до галицького сойму. У своїй гарній та поетичній промові висказала селянська душа цілком щиру свою радість з причин обєднання обох українських республік. При кінці згадав про великі заслуги січових стрільців і їx начальників. На цю промову дав гарну відповідь п. отаман Коновалець, з'ясувавши історію гетьманьщини.

Відтак виступили ще з патріотичними промовами держ. секретар др. Цегельський і селянин Шмітельський.

Розмова з головою галицько-буковинської делєґації. П. голова галицької делєґації Д-р Лев Бачинський уділив редакторові "Україна" ось яких інформацій:

"Делєґація галицьких і буковинських Українців, в склад котрої входять представники усіх українських партій Західньо Української Республіки, прибула до столиці У.Н.Р., щоб святочно нотифікувати одноголосну ухвалу Української Національної Ради відносно нерозлучного обєднання обох українських республік. Комісія нашої делєґації має обміркувати подробиці і поодинокі питання, що торкають ся обєднання.

На Трудовім Конґресі охочо приймем участь як гості. Сподіваєм ся, що голос представників українського селянства Галичини і Буковини може заважити і причинить ся до розвязання тих важних завдань, які собі ставить Трудовий Конґрес. На жаль не мали ми змоги перевести виборів, замічу однак, що в нашій делєґації заступлені всі політичні орґанізації. Усі наші партії поставили собі соціялістичну програму. Ми щиро бажаєм, щоби й усі партії Придніпрянської України обєднались для скріплення української державности. Тільки сильні національні основи У.Н.Р., могутня, національно свідома армія, являють ся певною запорукою розвитку, процьвітання обєднаних українській земель".

Український голос