Львів, 15-го січня.
— Спить Христя, малими пухкими рученятами міцно за шию обнявши бурого медведика. Лиш інколи неспокійно ворухнеться, навіть очі на мить розкриє, і як лиш долонями відчує біля себе м'яке, оксамитне тіло "Міся", всміхаючись знов тихо засипляє. А ляльці "Кікі", що своєю екзотичною вродою нагадує дівчинку з Таіті, те вирізнювання звичайної тварини трішки прикре і тому, мабуть, вона склонивши головку на бік зісунулась у куток ліжечка. Але за те, коли вони всі троє їдуть візочком на прохід, тоді Кікі сидить випрямлена гордо поруч Христі як її найкраща подруга, а медведик має тут звичайно другорядну ролю. Він неповоротний, раз-у-раз перевертається і взагалі поводиться так якось незугарно, що Христі тільки сором за нього. А тут з усіх сторін глядять діти. У таких випадках він попадає у неласку Христі і опиняється внизу під покривальцем. Видно тільки чорний, якби замурзаний носик і кінчик червоної на шиї стьожки.
І так без впину, Христя просить і повчає, часом крикне, покарає, та все ж їх обоє надівсе любить, з ними ніколи ні вдень ні вночі не розлучається. Бо вони, це не є от собі звичайні іграшки, якими вона грається, ні, це наймиліші її друзі, з якими вона грається. І не тільки в іграх вони беруть активну участь, але у всему життю Христі, в її радощах і смутках. В них однакові думки й прагнення, і ніхто, ніхто, навіть мама, так її добре не розуміє, не має для неї стільки, що вони, терпцю й вибачливости. Та чи лиш для Христі іграшка є чудовим доповненням існування? Вона є невідлучним атрибутом дитинства кожної дитини, вона необхідна всім дітям на цілому світі, однаково дітям народів на нижчому й вищому ступені культури, однаково дітям багатих чи вбогих батьків.
І хоча дорослому іноді здається, що дитина граючись властиво нічого не робить, от звичайно дармує, то не з ґрунту хибний погляд. Іграшка в руках навіть найменшої дитини має своє значення, бо вже тоді вона виховує органи чуття (змисл), а далі будить зацікавлення довкільним світом, приготовляє дитину до життя і не буде в тому перебільшення, коли скажемо, що від того, якими іграшками грається дитина в ранньому віці, залежить її майбутній характер, її відношення до оточення. Скільки ж то нових і цікавих ігрових ситуацій створює іграшка, як непомітно збуджує дитячу ініціятиву й фантазію, які сильні поштовхи дає до льоґічного думання й винахідливості. Але свою величезну виховну вартість досягне іграшка лиш тоді, коли вона відповідатиме гіґієнічним і педагогічним вимогам, коли дамо дітям такі іграшки, які заставляли б їх напружувати сили, навчали перемагати труднощі.
Іграшковий промисл в нас слабо ще розвинений, він тільки ставить перші кроки. Невеликі й повільні, але певні своєї мети. З ініціятиви кооперативи "Українське Народне Мистецтво" школа деревного промислу в Яворові, під мистецьким керівництвом директора Стебельського, випускає від часу до часу до продажу нові серії дерев'яних дитячих іграшок (тварини, возики, ляльки, тощо). А ось недавно вона розпочала продукцію іграшок конструктивного характеру з історичною тематикою, як "Запорожська Січ", княже військо, також складані моделі українських церков, хат, господарських будинків. Тими, під виховним й мистецьким оглядом високовартісними іграшками УНМ розпочало серіозну працю у новій ділянці нашого культурного життя, запевнюючи їй постійний і правильний ріст. Та не всім і не у всіх місцевинах можна буде добути бажану кількість тих прекрасних іграшок (обмежене число продукції і матеріялу!) — а не може й не сміє пройти ніяке більше свято без дарунку для дитини, без тієї поезії, що своїм ніжним спомином йде вслід за нами впродовж усього життя. Тому прийдеться за чимось відповідним шукати по різних крамницях.
Ще перед тією мандрівкою обовязково перегляньте іграшковий інвентар своїх дітей і не купуйте того, що вже дитина має, а добирайте іграшки різних груп, які нижче подаємо. При тому пригадаємо, що непорадно давати дітям нараз багато іграшок, краще їх від часу до часу зміняти. До давньої, зремонтованої іграшки дитина дуже радо вертає. Вибіраючи нові іграшки, треба звернути увагу на те, чи вони посилюють духові й фізичні функції на різному ступені розвитку дитини. Бо, як сказав Ф. Фребель, "дитина і взагалі кожна людина не повинна мати ніякого іншого стремління як те, щоби на кожному ступні свого розвитку в цілості бути тим, чого той ступінь вимагає".
В раннє-дошкільному віці, коли вже пробудилися змисли дитини (зір, слух, дотик), є потрібні такі іграшки, на які вона самочинно реагує. І чим сильніша та реакція, тим краще іграшка вдовольняє дитину і з тим пособляє розвиткові органів чуття. Тому немовлятка так люблять тарахкальця, дзвіночки в цікавістю надслухуючи їх звуків. Любов до медведиків та інших гумових і шерстяних тварин походить теж з того, що дитина дрібними пальцями мне й гладить широку площу поверхні. Коли ж вона починає ходити, тоді відповідають найбільше возики, рухомі тварини, які її ведуть у простір, або яких вона водить у слід за собою. В тому періоді дитинства дуже важливо, з якого матеріялу зроблені іграшки, бо тоді, хоч як ми того не любимо й забороняємо, дитина дуже любить усе, що їй у руки попаде, нести до ротика, який заступає їй ще слабо розвинений дотик. Тому перші дитячі іграшки повинні бути з целюльойду, ґуми або легкого дерева, бо той матеріял дається легко дезинфекувати. Шерстяні іграшки треба як найчастіше чистити й тріпати. Зовсім невідповідні для малих дітей іграшки з бляхи, як дрібні возики, машини, бо вони є за легкі і маючи хитку підставу, заєдно в часі ігор перевертаються. Вони теж дуже швидко псуються і тоді зігненими гострими стінками загрожують дитині скаліченням.
Між 3—6 роком життя у дітей перевагу беруть т. зв. ілюзійні ігри, в яких вони відтворюють все, що кругом себе бачать, про що їм читають або розказують, не зважаючи зовсім при цьому на вірне копіювання реальних фактів. Їх уява шукає власних шляхів й туди спрямовують вони ігрову дію, призначуючи своїм товаришам й іграшкам різноманітні ролі. Діти щиро вживаються прим. в ролю кондуктора, шофера, пекаря, люблять теж гратися в школу, дит. садок, крамницю, театр, зображують теж радо сімейне життя. Такі драматизовані, вільні ігри дітей мають велике виховне значення, бо загострюють спостережливість на довкільне життя, в них діти вкладають багато власної думки та творчого зусилля. Ті ігри слід піддержувати іграшками та не поодинокими, але комплєтами іграшок, які дають можливості поширення ігрової ситуації. Прим. для дівчаток необхідна тут не лиш сама лялька, але й комплет устаткування кімнатки, кухні, на селі сільське ґаздівство, крамниця з обстановкою й товарами, — для хлопчиків ремісничі станки й потрібне приладдя, вояки з різною зброєю і т. п.
Окремим родом іграшок, що їх до деякої міри можна теж назвати ілюзійними, є конструкційні іграшки, якими так радо граються молодші й старші діти. Очевидно, відповідно їх вікові ті іграшки є більше або менше скомпліковані. Зачинати тут треба від піску, глини, камінців, мушельок, кольорових патичків, мозаїки та дерев'яних клецків, які поклав в основу своєї виховної системи Фридрих Фребель. Будівельний матеріял, тобто кубики, граняки, піраміди, призми, вальці і т. п., зазнайомлюють малу дитину в першу чергу з кольором, формою, величиною, тягарем, тощо. З нього діти складають будівлі за власними задумами і за поданими зразками. Для малих дітей надаються краще клецки великих розмірів, прим. куби 16x16x16 цм., але тоді вони повинні бути в середині порожні, роблені з дикти. Старші діти від 8—12 років життя мають вже за собою досвід в будуванню з клецків і залюбки граються вже більш складним будівельним матеріялом, т. зв. "Матадором". Є це комплети різнородних геометричних брил з дерева, каменю й металю, або складові частини машин, як льокомотиви, моторові човни, літаки, динамо-мотори і т. п. Оці іграшки змушують до інтензивного думання, дають великі можливості комбінування, та будять технічні зацікавлення дитини. Їх, одначе, не можемо давати дітям, які ще не всилі зрозуміти хоч би й найпростіші фізикальні закони, на яких саме спираються моделі.
Одним з важливіших засобів розумового розвитку дитини є дидактичні іграшки, які дають їй уявлення числа, напрямку, положення, вирабляють в дітях увагу, здогадливість і пам'ять, вимагають швидкої орієнтації й рішення, бо ставлять перед дитиною якесь завдання. Є це усякого роду льотерійки, числові й образкові доміна, парні картинки, розбірні вежі, яєчка, "баби", і т. п. Ті ігри мають товариський характер, бо об'єднують коло себе кілького дітей, що з суспільного погляду має своє значення.
А все ж найцікавіші дитячі іграшки є ті, які сприяють фізичному розвиткові дитини, які сповняють ролю руханкового або спортового приладдя. Мяч, скакалки, віжки на коників, колесо, санчата — а далі совги й лещата повинна мати кожна дитина. Весною, в часі робіт в городці, чи прогулянок в зелений терен, багато радості й скріплення фізичних сил приносять дітям невеличкі тачки, грабельки, лопатки, ведерця, тощо. І коли б ми мали подати класифікацію дитячих іграшок, то безумовно перше місце дали б тіловиховним іграшкам, далі конструктивним, а вкінці тим, яких діти вживають до ілюзійних ігор. Очевидно купуючи дітям іграшки, не можна поминути виховного значення ілюстрованої дитячої книжки, про що була вже мова в іншій статті.
І ще одна заввага при купні іграшок. Не сміємо оцінювати їх вартости за висотою крамничної ціни, бо в продажу зустрінемо багато таких, що їх висока ціна не зовсім відповідає їх педагогічній вартості. А втім, дитина дивиться на іграшку не такими очима, як дорослий. Пишне, елегантне викінчення іграшки лиш коротко захоплює дитину. З такою іграшкою слід поводитись дуже обережно, а крім того вона важко дається нагнути до вимог різнородної ігрової тематики, не дає накинути собі потрібної, все іншої ролі і тому швидко стає дитині чужою, бо лиш доривочно може брати участь в її життю. Така іграшка зовсім нездатна до різноманітних перетворювань і це значно послаблює її значення. Коли це дорогоцінна лялька, то дитина покладає її обережно в ліжечко спати, а сама грається лялькою саморібкою, що її зробила мама або няня хоч би й з малого макогона. Її може мала дитина своєю фантазією раз у раз зміняти у що лиш захоче, може на віть без спротиву заглянути у "глибину душі". Тому іграшка-саморібка дитині іноді ближча, рідніша, як куплена за дорогі гроші фабрична цяцька. Це явище повинні використати батьки й виховники малих дітей і місто шукати по крамницях за відповідною іграшкою, зробити дитині майже зовсім безкоштовно саморібку.
Найдуться в кожній хаті куски кольорового паперу, тектури, скравки фільцу, тканини, коробки, ящики, коралики, нитки, плястеліна тощо. І в довгі зимові вечорі, зовсім як в казці, появлятимуться на столі прекрасні паперові човники й птахи, на скляній плитці, як на ставку, лебеді зі станіолі, кошички з лика, мячики з волічки, забавні люди й тварини з корків — а шпульки з ниток і скляні рурки з пастильок послужать знаменито до виробу притилетунських гарматок.
На неділю приготуємо для своїх і запрошених дітей тіньовий або ляльковий театр, або вирізати з картону персонажі до тіней або зробити ляльку з голівкою модельованою в мокрому, клейом (лекстриною)напущеному ґазетному папері, зовсім не важко. І льотерійки і доміна теж самому можна зробити, на них візерунки будуть наклеєні або мальовані. Зразками й порадою послужить вам радо кожна виховниця дит. садка.
Подумайте, скільки радости принесе така іграшка вашій дитині, коли ви їх також включите у ту працю! І ви самі знайдете в тому заняттю справжню розвагу, відпруження нервів, забудете у цьому кольоровому світі щоденні клопоти, забудете на хвилину, що кругом шаліє війна — бо на вас глядітимуть повні застя й подиву очі вашої любої дитини! А коли вона ручкою зпід подушки витягне дарунок, вами зроблену іграшку-саморібку, — тієї хвилини обопільної радости ви ніколи не забудете!
Львівські вісті
17.01.1944