◦ ◦ ◦ ◦ ◦

П. Іларіону Окуневскому з нагоди єго відзначеня золотим хрестом заслуги зробили рускі товариства черновецкі в недїлю, дня 31-го грудня 1893 сердечну овацию. Представителї товариств під проводом п. надсов. Сидора Винницкого явили ся в єго домі, а провідник депутациї заявив в імени всїх черновецких руских товариств сердечну радість по поводу того відзначеня з запевненєм, що всі сьвідомі Русини шанують єго за єго взірцевий патріотизм і подивляють силу єго духа і неустанну патріотичну працю, помимо того, що вже від довшого часу підупав на здоровлю. Д. Іл. Окуневский з зворушенєм і слезами в очах подякував теплими словами за сей дружний привіт і угостив депутацию а звернувши ся до молодїжи завзивав єї, аби сьміло і бодро, коли прийде на ню черга, боронила прав нашого народу. — Дня 4-го сїчня відбула ся урядова декорация д. Окуневского через наддиректора почт Лїра в сьвітло пристроєній салї в присутности відпоручника краєвого правительства совітника Штроннера, великого числа почтових урядників, знакомих і приятелїв Русинів.

Як шанують другї народи своїх письменників? Сими днями обходили Мадяри в Буда-Пештї 50-лїтний ювілей писательскої дїяльности Маврикія Йокая, свого патріотичного писателя. Обхід відбув ся дуже торжественно. Все, що Мадяри мають найгарнїйшого и найлїпшого, зібрало ся в Пештї. Натовп публики був величезний. Промову до ювілата виголосив ґр. Еетвеш, а відтак відчитав письмо королївске, містяче слова признаня для писателя. По промовах відпоручників різних інституций і товариств вручено Йокаєви дар 100.000 зр., зібраних передплатниками ювілейного виданя єго творів. — Рівночасно обходжено в цїлій Угорщинї ювілей Йокая з великим одушевленєм. При нагодї ювілею дарував Йокай 5,000 зр. на добродїйні цїли.

Великий огонь знищив підчас сьвят різдвяних місточко Станове коло Ґалацу майже зовсїм. Шкоду обчисляють на 3 міліони франків.

Рабунок. Невислїджені доси справцї зрабували минувшої недїлї в ночи монастир Нямц, коло Пашкан, забравши готові гроші і річи в вартости пів мілїона франків.

Страшний злодїй. В місточку Дукли мали міщани довший час клопіт, бо все мусїли ховати або замикати, щоби злодїй не вкрав. Якийсь спритний любитель чужих річий крав безнастанно то ту то там всякі річи, а жандармирія не могла єго нїколи зловити, неначе в землю западав ся. Та як єго було й зловити, коли він сидїв у вязници! Виломив собі крату у вікнї, день просиджував у вязници, де єго давно замкнули, а в ночи вилазив вікном на добич. Крав що в руки попало, а за се пив по шинках — і словом бавив ся кождої ночи знаменито а як свитало вертав спокійно вікном до вязницї і сидїв знов цїлий день. Кілька тижднїв вела ся єму та штука, аж припадково відкрила все жандармерія і постарала ся о силнїйші крати.

Буковина