◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦

Український Національний Союз і Укр. Нац. Рада.

КИЇВ, 17. жовтня 1918. Вчора відбулося засідання Українського Національного Союза, на якім переведено вибори представників Союза на Українську Національну Раду у Львові. Вибрані: Прокопович, Чехівський і Кopчинський.

Україна й антанта.

КИЇВ, 17. жовтня 1918. Учора на засіданні ради міністрів вирішено негайно ввійти в зносини з антантою. В першу чергу переговори вестимуться з Францією й Сполученими Державами. Для цього цими днями з Київа мають виїхати дві місії, одна в голові з д. Могилянським до Парижа, друга з д. Коростовцовим на чолі до Вашингтону.

"Дєлімая Россія".

КИЇВ, 14. жовтня 1918. На заклик українських орґанізацій заповнилася нині площа при софійськім соборі тисячами української публіки. Днина сонішна і тепла. Духовенство в багряних ризах стає правити панахиду по рабі Божім, Івані Мазепі.

На борзі складений хор чудово виводить сумні, вражаючі співи. А як при кінці завів велично "вічную пямять", — вся громада впала на коліна, щоб останну молитву посилати до Бога за гетьмана, — страдальця.

З мазепинської дзвінниці з шепотом cеї молитви злучився могутній згук прастарого дзвона.

Духовенство відійшло, але громада не розходилася.

Зараз не лиш хор, але вся громада з відкритою головою співає народні имни, заповіт.

І зі словами заповіту на устах йде громада під памятник Богдана Хмельницького, який збудувала "єдиная недѣлимая Россія",

Ся напись на памятнику нині провокуючий анахронізм.

Вона дразнить і хвилює масу:

"Геть єдиную, недѣлимую".

"Геть Россію" — се однодушнї кличі товпи.

Кількох з молодіжи вдрапуєть ся на гранітну підставу памятника і руйнує "Россію". Ґраніт не подає. На поміч прибігає галицький У. С. С. Його баґнет і спільні ударі київських товаришів відбивають з ґранїту букви "не" і в Київі лишається дальше "дѣлимая" Pоcciя.

Громада витає вислід праці молодих козаків невмовкаючими окликами "Слава!" і співом зaповітy.

Та державна варта не терпить безпорядків в столиці.

На площі з’являється відділ державної варти, а відтак також німецький війсковий відділ в сталевих шоломах.

Однак ся громада знає і вдячно памятає, скільки зробили Німці, щоб розпалася тюрма — Росія.

Тому команданта німецьких війск товпа схоплює і підносить на руках.

Багато бачив Київ в сих бурливих часах ріжних і більш величніх демонстрацій. Але сей зворот дослідної демонстрації дужою ненавистю в сторону Росії — се знак часу.

Справа українського сойму.

КИЇВ, 17. жовтня 1918. У вівторок в палаті Гетьмана відбулось чергове засідання ради міністрів під головуванням Ф. Лизогуба. Перед початком засідання голова ради міністрів Ф. Лизогуб прочитав такий лист пана Гетьмана:

"Вельмишановний Федір Андієвичу! Після утворення державного сенату, після відкриття першого українського університету, після видання закона про армію й військову повинність, про громадянство й мійські та земські установи й богато инших актів першорядної державної ваги, можна вважати, що перший період будування Української Держави надходить до свого завершення. Через те я зараз гадаю, що наступив час взятись за розроблення того закoнодатного акту, котрий мусить завершити собою систему нашого державного будівництва, а саме до виробки закону про вибори до Державного Сойму.

Прохаю вас приступити до цього завдання і повідомити мене про ваші думки про те, яким чином і на яких підставах ви гадаєте повести розроблення цього законопроєкту і в який термін можливо числити на його закінчення. Прохаю вас прийняти запевнення в цілковитій моїй пошані і відданності. Поважаючий вас Павло Скоропадський".

Після довгого обміну думок по питанню виробки закону про вибори до Державного Сойму, рада міністрів прийняла таку постанову:

Заслухавши лист Його Ясновельможности Пана Гетьмана і надаючи виключне значіння виборці відповідального законодавчого акту, рада міністрів постановила: присвятити одно із найблизших засідань ради міністрів обміркованню підстав, на котрих повинен бути вироблений законодавчий акт про вибори до Державного Сойму.

Діло