З приємностію приходить ся нам нинї занотувати, що краєва вистава розбудила між Русинами досить вже оживлений рух і що знайшли ся люде, котрі не зважаючи на ті голоси, що кождої хвилї готові сїяти роздор і незгоду в краю і раді були, колиб Русини відтягали ся від вистави, розбирають сю справу з ріжних сторін та виказують, що і як треба робити. Голоси за участею Русинів в виставі несуть ся як з провінції так і з столицї краю. Насамперед порушив сю справу др К. Чайковскій из Самбора a висказавши надїю, що може й Русини з Россії возьмуть участь в виставі, запроєктував цїлий ряд зїздів Русинів так з краю як і з заграницї. Др Чайковскій проєктує такі зїзди:
Зїзд руских писателїв, учених і журналістів; зїзд руских правників; зїзд руских академіків; зїзд руских медиків; зїзд руских купцїв і промисловцїв; зїзд руских ремісників; зїзд відпоручників сїльских читалень і крамниць; зїзд руских педаґоґів та учителїв шкіл народних і людових, зїзд війтів Русинів з Галичини і Буковини; зїзд руских аґрономів; зїзд руских композиторів, музиків і співаків.
Гадка то, певно, красна і патріотична, як справедливо піднїс п. И. Франко в "Kur. Lwоwsk-ім", але чи oнa на скрізь практична? — то річ инша; всеж таки добре, що єї хтось кинув, бо она викликала зараз иншу гадку, по нашій думцї дїйстно практичну і як для самої вистави так і для краю і для Русинів спеціяльно дуже хосенну. Ту гадку подав п. Франко, котрий недавно тому так написав в Kur. Lwowsk-ім:
"На нашу гадку замість аранжувати тілько всїляких зїздів, Русини могли би спокійно вдоволити ся одним зїздом людей интеліґентних, котрий би повинеи відбути ся під патронатом Товариства им. Шевченка. Натомість патріоти з провінції повинні би пійти за приміром Чехів і пeредовсїм обіслати виставу як начисленнїйше виробами рільництва і промислу домашного а відтак орґанізувати громадно звиджуванє вистави людностію сїльскою, молодежею шкільною і т. д., львівскі же Русини повинні в пору постарати ся о виданє добрих руских провідників по виставі".
До повисших двох голосів прилучив ся тепер ще й третій з неменше практичними поглядами і радами, бо походячій від чоловіка, котрий вже нераз брав участь в виставах і єсть що так скажемо, спеціялістом в сїй справі. Єсть то голос проф. Володимира Шухевича, котрий відозвав ся в "Дѣлї", а котрий між иншим так пише:
"Про саму конечність участи як загалу Русинів так і спеціяльно "Просвіти", не буду богато розводитись, — досить, коли вкажу, що вже крайна пора нам Русинам покинути сепаратистичне становище, вилїзти из нашої шкаралупки і вирушити в світ, щоби ми людей пізнали, а они нас. Наш громадний удїл в виставі прагскій дав нам нагоду приглянутись: до чого довела маленька колись горсточка Чехів тим, що они явну і смілу участь брали в руху народів нашого столїтя, а з другої сторони вийшла нам та поїздка ще в другу користь, бо отсе Чехи з неї наочно дізнались о истнованю Русинів. Ми нинї маємо поміж ними дружні зносини, котрі певно на розвій нашого народу вплинуть лише користно".
На иншім місци каже проф. Шухевич: "Нинї вже і в Америцї продукують наші пісни та слухають их з одушевленєм, пізнають нас бодай из піснї, що широкою і вольною филею несесь по всїм усюдам. Не виключена ще й наша участь у виставі в Чікаґо, а з давнїйшої (1870 р.) вистави в Парижи дістав Поляк — п. Пшибиславскій — великій медаль за вишивки нашого народу. Значить: другі цїнять нас більше, нїж ми самі себе. Зі статьї "Украина на виставі жіночої працї в Парижи", поміщеній в 6 числї сегорічної "Зорі", бачимо, як одушевляють ся західні народи нашими вишивками. Тут нагадаю ще виставу коломийску при нагодї приїзду цїсаря, а виставу тернопільску при нагодї побуту пок. архикнязя Рудольфа, — кілько то було подиву та одушевленя! Або й краківска вистава! Я був одинокій з Русинів, що узбиравши деякі вироби гуцульскі, виставив их в Кракові. За те дістав ся менї великій медаль, a робітникам, котрих працї я виставляв, як Вас. Шкріблякови з Яворова, Мар. Меседенюкови з Річки, Н. Дутчакови з Брустур, дістались тогдї нагороди дукатами. Позволю собі тепер запитатись: зискали ми Русини чи втратили тим, що виставили бодай голову из шкаралупки? Чи не дались ми пізнати світови, от хоч-би такою малою участію!"
По сїм каже проф. Шухевич, що Товариство "Просвіта", найповажнїйше зі всїх, повинно би станути на чолї і подає свою гадку, як повинно би уложити ся. Не будемо тут наводити проєкту проф. Шухевича, бо він єсть спеціяльний і дотикає лиш товариства "Просвіта", а звернемо лиш ще раз увагу на піднесені загально важні гадки, над котрими по нашій думцї Русини повинні би добре застановити ся і відтак по зрілій розвазї енерґічно дїлати в тім напрямі.
Проф. Шухевич каже справедливо, що Русини повинні би вже раз покинути сепаратистичні гадки і вилїзти из своєї шкаралупки. Коли нам ходить о то, щоби нас ширшій світ пізнав, то о скількож більше повинно нам ходити о то, щоби ми пізнали ся лїпше і порозуміли ся з жиючими побіч нас Поляками. Міг би хтось сказати, що того не потреба, бо ми прецї і так знаємо ся. Так однакож не єсть; ми великим а може й не конче потрібним політикованєм за надто віддїляємо ся від Поляків, та надто від них відчужуємо ся, а то виходить нам лиш на шкоду, бо чим раз менше можемо себе взаїмно зрозуміти і порозуміти ся з собою. Краєва вистава дасть як раз найлїпшу нагоду до такого порозуміня. Отже коли хочемо брати участь в виставі і видимо в тім хосен для себе, тож поступаймо і згідно з Поляками в тім напрямі; проєктуємо зїзди, то й не забуваймо і на подібні зїзди польскі та постараймо ся о навязанє близших і тїснїйших зносин з Поляками і всїлякими товариствами польскими. Краєва вистава дасть до того як раз найлїпшу нагоду, а то певно не вийде нам на шкоду. Обсилаймо виставу як найчисленнїйше плодами нашого рільництва і промислу домашного і стараймо ся о то, щоби будучу виставу як найбільше звиджувало людей, а вийде то і нам самим і цїлому краєви в користь. Передовсїм же не засипляй мо справи і лагодьмо ся завчасу до вистави, щоби опісля не заслужити собі на имя "пізного Русина".
