"Галичанин" — так називає ся нова щоденна часопись, що появила ся з днем 1 сїчня, по здержаню видавництва "Галицкой Руси". "Галичанина" підписує яко видавець і редактор п. Михаїл Клемертович, колишній довголїтний сотрудник "Слова", а тепер "помощник" в секретарскій канцелярії "Народного Дому". "Галичанин", обємом значно меншій від "Галицкої Руси", видаєсь в язицї давних "Нового Пролома", "Червоной" і "Галицкой Руси" ("исковерканою россійщиною"), і на скілько вже з пepшoгo числа можна судити, політична єго тенденція буде та сама, що поперед згаданих орґанів.
П. Теодор Яцїв, родом з Волчуг коло Городка, бувшій ученик рускої ґімназії у Львові, одержав на університетї краківскім степень д-ра медицини.
Снїги. В наслїдок заметей снїгових здержано рух поїздів на шляху зелїзницї: Ряшів-Ясло і рух поїздів товарових на шляху Загірє-Струже.
З Ряшева доносять: В ночи на 8 с. м. досвіта забив рушникар 16 полку гузарів Освальд вистрілом карабіновим свою жінку, а відтак і сам застрілив ся. Люде догадують ся, що він застрілив жінку за єї згодою а може і на єї просьбу; бо перед смертію обоє попращали ся зі всїми приятелями, нїби тому, що их мають перенести, пороздавали навіть деякі дарунки на памятку, уладили свої интереси маєткові, а перед самою смертію приготовили собі строї святочні, котрі по тім випадку найдено на кріслах коло трупів. Чому они позбавили себе житя, не знати. Похорон відбув ся з войсковими гонорами а над спільним для обоїх гробом промовив по нїмецки майор Неханьскій. Він зазначив, що Освальд служив у войску 30 лїт і всї єго любили.
Старинний монастир Липованів в Фонтина Альба на Буковинї погорів дня 12 н. ст. сїчня майже цїлковито.
Зміна власности. Маєтність Гнилу в повітї перемишляньскім купив від дотеперішного властителя п. Теофіля Коцовского п. Мих. Кіслінґер.
Властителї галицких информаційних бюр внесли до намістництва петицію о охорону их перед неуправненою конкуренцією факторів і посередників. Зїзд тих властителїв информаційних бюр відбуде ся дня 2 н. ст. лютого у Львові. Зїзд мав уложити статут товариства, яке ті властителї наміряють оснувати.
Убійство і самоубійство. В Перемишли забив дня 11 н. ст. сїчня Иван Васераба жандарм-дезертир з Медики свою любку Марію Павлуцку, а відтак себе. Васераба, утїкши з Медики замешкав в готели під "Дубом" в Перемишли, звабив там Павлуцку о 9-ій годинї з рана і замкнув ся з нею. Коли вечером жандармерія вислїдила дезертира затарасував Васераба двері ліжком, столиком і умивальнею, набив карабін і трема стрілами убив Павлуцку, а відтак себе. Прибувшій на місце убійства лїкар сконстатував смерть обоїх.
Д-р Ернест Людвіґ, ректор віденьского університету, запрошений буковиньским протомедиком д-ром Ключенком, має приїхати на Буковину підчас великодних свят, щоби розслїдити на місци хемічний склад вод лїчничих в Дорнаватрі.
Дрібні вісти. Цїсар дарував громадї Гнїдава, в повітї брідскім, 50 зр. на будову церкви. — В Ярославі перестала виходити часопись тамошна Gazeta Jarosławska. — В місцевости лїчничій Плєзінґ помер сими днями директор черновецкої школи аґрономічної Кароль Бехініє в 49-ім роцї житя. — В суботу виїзджав на инспекцію шляху зелїзничого Львів-Підволочиска і Красне-Броди директор руху п. Альф. Дейма і вернув з инспекції в недїлю вечером. — Роковини 50-лїтної служби в судейскім званю обходить дня 18 н. ст. сїчня презідент суду краєвого у Львові Іос. Пйонтковскій. — Намістник ґр. Бадені повернув з Відня до Львова.
О. Климентій Вахнянин, ювилат, совітник консисторії і вислужений парох Сїняви, епархії перемискої помер у Львові дня 14 н. ст. сїчня на неміч старечу, приїхавши до сина свого, проф. Наталя Вахнянина. Покійний, висвятившись в 1838 р., управляв парохією Сїняви аж до 1891 р., в котрім то часї спенсіонував ся. пок., епископ Яхимович поручив єму в 1860-тих роках адміністрацію деканата ярославского, однакож сего уряду не був в силї о. Климентій плекати довго за-для хвилевої недуги. Покійний належав до замітнїйших теольоґів, а поступованєм своїм і ввічливостію зискав собі велике поважанє в цїлій окрестности і у своїх товаришів по званю. На поли народному трудив ся постійно, хотя тихенько і зумів собі на західних окраїнах Руси галицкої придбати повагу і у Поляків. З подружя з Каролиною Сайтівною виховав він чотирох синів: Клима, поборця податкового в Висничи на мазурщинї; Наталя і Ивана, професорів ґімназіяльних і Гната, теперішного пароха Сїняви. Покійний, яко семинарист, був товаришем Маркіяна Шашкевича і передав нам перед кількома роками цїнні характеристичні замітки з деяких хвиль житя нашого поета. До послїдної хвилї житя интересував ся дуже справами народними, а навіть ювилеєм папским. "Обійдїть єго величаво" — були слова покійника на смертній постели. Пером єму земля!
