25-ті роковини смерти батька українського плястичного мистецтва
Львів, 28 листопада.
Цього року припадають 25-ті роковини від дня смерти батька українського плястичного мистецтва Сергія Васильківського. Народився він, як єдиний син дрібного урядовця, 1854 року в місті Ізюмі на Харківщині. Після покінчення ґімназії студіював у Ветеринарному інституті та скоро покинув його і став урядовцем. Від малку любив рідну природу, вишиванки, окраси будівництва, пам'ятки старовини та тягло його сильно до малярства. Всупереч волі батька і дядька покинув посаду та вступив до Петербурзької Академії Мистецтв. Хоч і бідував важко, наука йшла йому надзвичайно добре і вже в 1879 р. одержав дві срібні медалі. 1884 р. одержав Васильківський золоту медалю та гідність "мистця першої кляси". Крім цього дали йому відрядження на чотирорічний побут за кордоном на кошт Академії.
Васильківський поїхав за кордон із приятелем малярем Самокишом. У Парижі сходиться він з відомим українським малярем Похитоновим. Привезені з-за кордону праці здобули мистцеві відразу славу. Всі ті праці викуплено. Вже після першої вистави у Парижі здобув Васильківський право на участь у виставах "поза конкурсом". Успіх мав він усюди надзвичайний, а своєю роботящістю дивував усіх. Залишив по собі около 3000 праць, з чого 725 праць продав у колишній Росії.
Більшість творів Васильківського так чи інакше звязана з Україною. Він пристрасно любив старе українське мистецтво, розшукував стародавні церкви, збирав матеріяли про українське будівництво, брав участь у складі жюрі в конкурсі на пам'ятник Шевченкові у Києві, був членом Київської Міської Музейної Ради. Ні один конкурс будівель в українському стилі не обходився без його участи. 1901 р. склав він разом із проф. Самокишом альбом п. н. "3 української старовини", видавцем "Ниви". Того ж року Полтавське земство ухвалило будувати власний будинок і навіть черговий з'їзд затвердив проєкт, та Васильківський добився зміни постанови і був визначений додатковий конкурс на будинок в українському стилі. Жюрі із Васильківським у проводі визнало найкращим проєкт В. Кричевського, згідно з яким під особистим доглядом Васильківського і виконано будинок. Будинок — зразок українського архітектурного стилю, що до сьогодні стоїть у Полтаві — це своєрідний палац. Все чудове внутрішнє оздоблення і розмалювання будинку виконане за проєктами Васильківського і Самокиша стилевим українським орнаментом.
У житті відзначався Васильківський щиросердечною вдачею, здоровим українським гумором і був напричуд симпатичною та гарною людиною. Щодо себе був дуже ощадний, їздив пр. завжди до Петербурга вагонами 3-ої кляси, мовляв — і першою клясою не доїдеш туди скоріше. Одначе для інших, хто хвилево був у скруті, грошей не шкодував, хоч і соромився виявити свою добрість. Бути професором Академії він відмовився, кажучи: "Чого я в це багно полізу?"
Васильківський живо підтримував українську літературу і жертвував на ту ціль багато малюнків. Багато праці та часу вклав він в альбом "Мотиви українського орнаменту". Цей альбом видав за кордоном власним коштом. Цей альбом уже давно став бібліографічною рідкістю.
Помер цей великий маляр і знавець українського стилю та мистецтва осінню 1917 р. Менше вартісні малюнки перед смертю розпродав, а гроші розділив між своїх товаришів. Вартісні твори дарував для Музею Слобідської України, де й збереглося донедавна 1348 творів цього визначного маляря.
