Справа розширеня і побільшеня числа интернатів, в котрих могли би бути поміщені стипендисти семинарій учительских і курсів підготовляючих, займає вже від довшого часу як Сойм так і Видїл краєвий.
Именно Сойм поручив Видїлови краєвому, щоби війшов в переговори з кругами, що займають ся добродїйностію і просвітою народу, а то за для росширеня і побільшеня числа интернатів для стипендистів семинарій учительских.
З відповідей, які Видїл краєвий одержав від дирекцій семинарій, показало ся, що для учеників в семинаріях учительских мужеских истнували такі интернати у Львові, Кракові і Тернополи. В містах же Ряшеві, Станіславові і Тарнові не було цїлком нїяких интернатів для учеників семинарій.
Відповідно до бажаня, висказаного комісією буджетовою, віднїс ся Видїл краєвий до консисторій латиньских у Львові, Перемишли і Тарнові та запросив их до иніціятиви в основаню интернатів для учеників семинарій учительских в Тарнові Ряшеві і в Станіславові.
З иніціятиви консисторій заведено дїйстно в сїм роцї заходами товариства Винкентія а Павльо интернати в Тарнові і Станіславові, а на их основанє дав Видїл краєвий для кождого интернату по 500 зр. субвенції.
До комітету управляючого интернатом в Станіславові именував видїл краєвий своїм відпоручником посла Стан. Брикчиньского.
Латиньска консисторія епископска в Перемишли заявила ся дуже горячо за заведенєм интервату в семинарії учительскій в Ряшеві, уважаючи, що ся гадка заслугує на підпору зі сторони всїх приятелїв дїйстної просвіти народу, котрим лежить на серци вихованє нової ґенерації учителів, відповідне тим скромним відносинам, серед котрих прийде им дїлати через цїле житє.
Увільнена від журби о насущний хлїб молодїж, виховуючи ся в интернатї, буде в можности — після гадки консисторії — жертвувати весь час і всї свої сили лиш одній справі, т. є., щоби набути потрібних відомостей і відповідного образованя до будучого званя, а також щоби переняти ся любовію до званя учительского, без котрого виповненє трудних обовязків при вихованю шкільної дїтвори стало би ся для неї лиш тягаром.
Молодїж, остаючи в интернатї під виключним впливом учителїв семинарій, придбає ci прикмети і честности учительскі, котрі роблять учителїв спосібними до успішного виповненя обовязків з хісном для церкви і краю.
Супротив того хісна, якого надіяти ся можна по заведеню интернатів, консисторія готова підпирати змаганя Видїлу краєвого, щоби здїйстнила ся намірена гадка, і візвати епархіяльне духовеньство до співучасти.
Консисторія подала проєкт, щоби интернат примістити в крилї, яке має добудоватись до бурси ґімназіяльної в Ряшеві. Видїл краєвий зачав в тій справі переговори, але справа станула на тім, що Сойм не полагодив петиції комітету бурси, котрий жадав 5000 зр. субвенції і 12.000 зр. безпроцентової позички на виставленє будинку для интернату, а Видїл краєвий у власнім обсягу дїланя не міг полагодити так важної справи. Тож тепер з виїмкою Ряшева і Самбора, де аж в сїм роцї засновано учительску семинарію мужеску, всї инші міста, де суть семинарії, мають интернати.
Однакож єсть надїя, що і в тих двох місцевостях интернати будуть заведені незабаром.
У Львові завязав ся комітет, котрий рішив вивести интернат для учениць женьскої семинарії у Львові; а Видїл краєвий дав 500 зр. підпомоги для сего интернату.
