◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦

Нові церкви порішили будувати з твердого матеріялу громади: Настасів, Угринів коло Сокаля, Дмитрє коло Щирця, а громада Раранче на Буковинї церков деревяну. Пляни на ті будівлї виготовляє архітект п. Василь Нагірний. Також розпочала ся реконструкція положеної на горі старинної церкви в Пісках коло Щирця рівно-ж після плянів п. Нагірного.
Поєдинок на пістолєти відбув ся вчера у Львові межи д-ром Р. а капітаном В. Капітан В. вийшов з поєдинку тяжко ранений в живіт, але житю єго поки-що не грозить нїяка небечпечність.
Рись. На ловах в лїсах бориньских, в повітї турчаньскім, застрілив стоячій залогою в Самборі поручник 77 полку піх., Страньскій, рися. Рись, рідкій в наших часах оказ, має 1.30 метра довжини і 0.70 метра висоти.
Цїни їзди для урядників державних знижено на зелїзницях державних і будуть виносити від 1 н. ст. падолиста с. р. за 1 кільометер від особи поїздами поспішними в І. кл. 2½ кр., в II. кл. 1½ кр., в III. кл. 1 кр. а поїздами звичайними в І. кл. 1¾ кр., в II. кл. 1 кр., а в III. кл. ¾ кр.
З Станиславова пишуть нам: На засїданю ради міскої в середу вибрано д-ра Юрія Конкольняка заступником голови міста. Сей вибір, доконаний вправдї против волї польских членів ради, котрі в числї 10 віддали свої голоси на пенсіонованого ц. к. поборця С. Ляховича, зрадував Русинів станиславівских, між котрими Вп. прімар шпиталю станиславівского займає поважне місце. Не належить він до тої сорти станиславівских Русинів, котрі вправдї суть Русинами з роду і займають начальні становища в урядах, але про котрих рускість довідує ся публика доперва по их смерти, коли то рускій священик провадить их на місце вічного супокою. За житя они зовсїм не заявляють ся Русинами. Таким був і покійний старшій управитель ц. к. почти Иларій Любінецкій, попович з роду, котрого брати суть рускими священиками. За житя нїхто не знав єго яко Русина. Не будучи сам Русином, не виховав і одинокого сина на Русина, а противно, виховав єго на шовініста, бо н. пр. коли по смерти батька управитель почти звертав єго увагу, що не випадає оповісток посмертних друкувати виключно в польскій мові, єсли отець був сином руского священика, то молодий син [він сего року зробив матуру] відповів: "Tego nie potrzeba, ja za to odpowiem." Розуміє ся, оповістки велїв надрукувати тілько по польски. Але не думайте, що се спорадичний випадок. Таких батьків Русинів, що в подібний спосіб виховують свої дїти, єсть в Станиславові на жаль більше, і то на першорядних становищах.
Холєра. Вже через шість днїв не було в Кракові нїякого занедужаня на холєру. В повітї краківскім стан здоровля єсть цїлком добрий. — З Тинця, в повітї велицкім доносять, що занедужало там 6 осіб серед підозріних познак; доси не сконстатовано ще рішучо холєри. Коли однакож зі шістьох осіб умерло 6, то можна припускати, що се холєра. До Тинця виїзджає нинї протомедик д-р Мерунович. — В Підґуржу занедужала служниця Пшепольска з Прокоцима. — В Пісках великих прибув один недужій, не умер нїхто. — У Відні було в послїдній добі знов 7 занедужань, однако не сконстатовано ще чи всї на холєру. З занедужавших померла одна особа. — В Будапештї занедужало вчера 19-осіб а умерло 5. Також в Сеґединї появила ся знов холєра. — В Гамбурзї занедужало оногди 7 осіб, умерло 2. — В Нижнім Новгородї холєра вже вигасла. Плаваючі шпиталї замкнено і уставлено в зимовій пристани. По обчисленю загальних видатків на борбу з холєрою показало ся, що видали: комітет добродїйний 210.000 рублїв, місто 136.000 рублїв і в сумі ярмаркових 176.000 р. разом 522.000 р.
† О. Арсеній Авдиковскій, парох Мостища, деканата калуского, упокоїв ся дня 27 н. ст. жовтня в 71-ім роцї житя а 50-ім священьства. Покійний — поминувши єго політичні пересвідченя — був чоловік з характером, заслугуючій на поважанє, і взірцевий священик. Був він тестем покійного д-ра Олександра Огоновского, професора права в університетї львівскім. Вічна єму память!
Заробок на холєрі. З Будапешту доносять, що там лучило ся кілька случаїв, де різні люде по улицях удавали недужих на холєру, давали ся везти до шпиталя холєричного, щоби відтак, по двох або трех днях з-відтам вийти і користати яко холєричні реконвалєсценти з публичної добродїйности. В послїдних днях займали ся тим промислом два ремісничі челядники. Один з них удавав три рази недужого і за кожним разом зголошував ся до товариства "Самаританьского" під фальшивим назвищем о запомогу. В такій спосіб витуманив від згаданого товариства за ті три рази більше як 100 зр. Обох тих промислових ремісників не удало ся вислїдити, але обслуга шпитальна дістала наказ, що коли-б они ще раз зголосили ся до шпиталю, то відставити их на поліцію.