В Заліщиках завжди свіжа і дорога пам'ять про Осипа Маковея
Заліщики, 4 вересня.
Дня 22 вересня ц. р. українське громадянство м. Заліщик святкувало 17-ті роковини смерти незабутнього громадянина, поета, письменника і педагога, др. Осипа Маковея. Ввечері в год. 17. о. Роман Добрянський, парох Заліщик, в асисті о. катехита Івана Чукура та о. Миколи Косарчина. пароха с. Щитовець, відправив панахиду, підчас якої співав чоловічий хор. По панахиді той самий хор виконав "Молитву" Маковея муз. Ярослава Смеречанського, який диригував хором.
Після панахиди відбулися святочні сходини місцевого громадянства в кімнаті "Народного Дому", які відкрив голова Української Делегатури в Заліщиках о. Р. Добрянський. Опісля директор школи Олександер Жолевич подав кілька дат, що вміло пов'язані змістом в цілості дали докладний образ цілого життя письменника-гумориста. Присутні, около 50 осіб з увагою і признанням вислухали добре підготований п. Богданом Юрійчуком і гарно та зі зрозумінням відчитаний автобіографічний нарис О. Маковея "Спомин".
На закінчення запрошений др. Роман Стефанович оповів свої спомини про Маковея, як вченого і громадського діяча. У них вирізнив три моменти: перша зустріч припала в 1903 році в Чернівцях, де оповідаючий застав письменника над дуже важкою роботою — виправлюванням творів О. Кобилянської. Оповідаючий дивується, що до тепер ніде про це не згадувалося.
Вдруге стрінувся оповідаючий з письменником у Львові, де той був професором семинара. Др. Стефанович привіз з Черновець передані йому пізнішим шваґром О. Поповичем, спорідненим з Ю. Федьковичем. Манускрипти творів останнього до передачі їx в архів Тов. ім. Шевченка у Львові. Осип Маковей заінтересувався тими рукописами і просив Р. Стефановича не віддавати їх до архіву так довго, аж поки він їх не перегляне, бо користати з них у бібліотеці не так догідно, як у приватному приміщенні, де ніхто не перешкоджає. Через строге застереження, дане д-р Стефановичу не віддавати нікому в руки рукописів — Маковей около сорок днів відвідував мешкання оповідаючого і за той час прочитав всі твори та поробив з них потрібні виписки. Після цього повстала його джерельна моноґрафія про Юрія Осипа Федьковича. Третя зустріч з письменником-громадським діячем відбулася в Заліщиках, ще перед світовою війною, коли на посла цих земель кандидував ДР. Теофіль Окуневський. Одного разу зайшов Маковей до др. Стефановича й здементував кружляючу в той час деструкційну чутку, немов би він, Маковей, також кандидував на ту область.
Ще кілька слів присвятив д-р Стефанович педагогічно-громадянській праці Маковея вже в Заліщиках, де по відновленню культурно-освітньої роботи в "Народному Домі" дав на початок в 1922 р. цикль викладів з української словесности, які все були радо й чисельно відвідувані громадянами Заліщик і Добровлян, бо ж Маковей був мистець в популярному переказуванні найтрудніших суспільно-наукових проблем.
Під кінець висловив д-р Стефанович здивування, що могила того невтомного працівника, який "шукав найкращих шляхів служити свому народові" до тепер в занедбанні. З соромом приходиться її показувати приїжджаючим до Заліщик, коли про неї питають.
О. Р. Добрянський, як голова Делегатури, цей заклик піддержав. Далі ждати вже не будуть, хоч може і загально-господарська конюнктура тепер інша, як була колись. У черзі громадської роботи створиться для цього комітет, що наміряє поставити надгробник письменникові і доведе справу до самого кінця.
Після цього всі присутні вийшли з вірою в силу українського громадянства, що вміє не лише гарні вчинки задумувати, але і перемінювати їх у діло.
Яс.
