Львів, 31 серпня.
Вселюдні, загально-освітні і фахові школи зачинають сьогодні новий навчальний рік. Після вакаційної перерви діти і молодь заповнюють шкільні кімнати, щоб з новими силами забратися до праці, що її несе їм новий навчальний рік. До важкої і відповідальної праці над освітою і вихованням молодих поколінь стають сьогодні і вчителі. Свідомі свого почесного завдання перебирають вони сьогодні знову молодь під свою виховну опіку, яка має не тільки зберігати її перед непобажаними впливами, але мусить відповідати всеціло інтересам і потребам у першу чергу українського громадянства.
Щоб школа могла виконати ті преважкі завдання, що їх ставить перед нею українська суспільність, та виправдати всі ті надії, які зв'язують з новим навчальним роком батьки — мусить вона тісно співпрацювати у своїй навчально-виховній роботі з батьківським домом. Школа і батьківський дім — це два найважливіші виховні середовища, що єдині є відповідальні перед майбутністю народу за таку чи іншу його судьбу, яка залежить від такого чи іншого виховання доростаючих поколінь. Ця співпраця батьківського дому зі школою мусить охопити собою всі ділянки життя дітей і молоді. Не сміє бути ні одного моменту в житті дитини, який не був би відомий батькам і вчителям. Кожний негативний вчинок дитини мусить бути предметом зацікавлення батьківського дому і школи. Бо єдиною метою навчально-виховної праці дому і школи є виховати чесних, національно свідомих, характерних, з великою ініціятивою, з непохитною волею, творчих і кваліфікованих робітників і майбутніх провідників у всіх ділянках нашого суспільно-національного життя. Цю мету можна осягнути тільки гармонійною, розумною і пляновою співпрацею батьків і вчителів. Ця співпраця — це не якісь офіційні конференції, скликувані декілька разів у році, щоб подати до відома батьків офіційні оцінки поведінки і успіхів у науці. Це не індивідуальні розмови вчителів з окремими батьками тільки у спорадичних випадках, коли та чи інша дитина зле ведеться, чи зле вчиться. Співпраця школи з батьківським домом мусить прийняти форми виховного університету, де батьки учнів будуть мати змогу пізнати всі тайни і засоби такого мистецького процесу, яким є виховання молоді.
Ніде правди діти: у нас ще багато таких батьків, які не вміють виховувати дітей. Одні батьки у своїй засліпленій любові до дітей не хочуть бачити різних вроджених чи набутих негативних нахилів своїх дітей. Не розуміють батьки, що ті нахили не сприяють духовому й умовому розвиткові дитини. Інші батьки не хочуть або не мають часу повести виховання своєї дитини відповідним шляхом. Ще інші батьки виховують у повному відокремленні від виховного процесу в школі. Наслідки є завжди погані. Впливи домашнього оточення часто параліжують якнайкращі виховні впливи школи. Це буває джерелом різних непорозумінь, нарікань, неоправданих обвинувачень з боку батьків, що вкінці відбивається у першу чергу на майбутності самої дитини. Плянова і розумна співпраця дому і школи (без огляду на те, які форми вона прийме) вможливить батькам познайомитись з метою і способами навчально-виxoвнoro процесу. Співпраця батьків і вчителів, що буде проходити в дусі взаємного зрозуміння, дружніх порад та безстороннього висвітлювання всіх тих завдань, які має у сьогоднішніх умовинах сповнити школа і дім, усуне всі непорозуміння, обвинувачення, нарікання, які інколи не щадять собі батьки і вчителі. Ця співпраця вможливить розв’язати батькам цілу чергу преважних проблєм, яких не можуть розв'язати вони самі, як теж допоможе успіхом виконати їх навчально-виховне завдання. Такі проблеми як: вибір звання, виховання трудних до виховання дітей, навчально-виховна робота з духово недорозвиненими чи ненормальними дітьми, вплив вулиці на виховання молоді і багато — багато інших проблєм —. зможуть при такій співпраці знайти свою корисну розв'язку.
З новим навчальним роком мусять наші школи усіх типів і ступенів стати виховними середовищами не тільки молоді, але й батьків. Виховання батьків і молоді — з собою тісно зв'язане. Належно вихований і виховно усвідомлений батько зможе відповідно виховати свої діти. Впливи батьківського дому є такі міцні, що їх не можуть заступити ніякі інші. Саме тому мусять ці впливи бути вповні позитивні і згармонізовані з такими ж виховними впливами школи. Звідтіля і випливає конечність тісної виховно-навчальної співпраці батьківського дому і школи. Новий навчальний рік ставить перед батьками і вчителями важкі виховно-навчальні завдання у відношенні до доростаючих поколінь. Ці завдання мусять вони сповнити якнайлучше, бо цього вимагає особистий інтерес батьків, цього ж вимагає в першу чергу майбутність українського народу. Так чи інакше виховані діти і молодь — це вияв такого чи іншого ступеня національної культури, яка має свій рішаючий вплив теж і на суспільно-політичне обличчя українського завтра.
