◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦

Вісти про митрополита ґр. Шептицького. ЦІРІХ. (Ткб.) "Zuericher Nachrichten" доносять з Фрайберґа, що Італїя відмовила митрополитови Шептицькому дозволу переступити італїйську границю.
БЕРНО. (Ткб.) "Gazetede Lozanne" доносить, що митрополит ґр. Шептицький не їде до Риму, але до Ейнзідельн.
Місія митрополита Шептицького. БЕРН (Ткб). В часї свого побуту в Фрайберґу архиеп. Шептицький удїлив розмови співробітникови "Journal de Geneve". Архиепископ заявив, що похибкою є лучити його подорож з полїтичними намірами, бо полїтика, се не його річ, так само, як не до него належать мирові задачі. Він занимаєть ся виключно справою зближеня церкви Заходу з церквою Сходу, яка лежить йому на серцї; се задача, яку він собі визначив, не одержавши втім дїлї місії від нїкого. Не ограничуєть ся се лиш до питаня церкви Українцїв і Білорусинів в тих областях Росії, де унїятську церкву гноблять російські владики, але обнимає також ідею з'єднаня всїх христіянських церков, а головно приближеня церкви римо-католицької і православної. Ся послїдна, яка переходить під сю пору поважне пересиленє, не відносить ся до унїятської церкви ворожо. Унїятська церква, хоч мала і слаба, дякуючи свойому відрубному становищу, надасть ся до доконаня дїла з'єднаня.
Принятє в честь митроп. Шептицького. Ґраф Тишкевич видав в Льозаннї в честь митрополита Шептицького принятє, на яке прибуло кількох Українцїв, Поляків і Литовцїв.
Пробні стріляня під Львовом. Команда міста оголошує: В понедїлок 20. с. м. буде між 12 і 1 год. в полудне пробне стрілянє. Повідомляєть ся людність, що стріли будуть іти з горба Вісньовського до лїса в Брюховичах.
Особисті вісти. Капітан авдитор Йосиф Бурачинський іменований війсковим прокуратором у Львові.
Інтелїґентна хрунїяда. Нам пишуть з міста: Перед війною появлялись бувало під сим соромним заголовком вісти, що сей або той інтелїґентний громадянин не шанує своєї рідної мови і на лад хрунїв послугуєсь чужою в прилюдних виступах. На щастє такі случаї бували чим раз рідші, а вже тепер, де нарід наш перейшов в часї війни таку гірку школу житя, де навіть найзгідлившим зачали отвиратись очи, здавало ся, що нїхто з інтелїґенції не допустить ся такого грубого промаху, щоби на своїй рідній землї стидав ся своєї рідної мови. На жаль, того рода випадки ще таки лучають ся і то між священиками, які повинні бути взором для других. До занотованя маємо покищо два випадки в Старо Самбірщинї, де ks. Piotr Kniażyński, gr.-kat proboszcz w Tysowicy i ks. Leon Szumski, adminiatrator w Strzyłkach, стидають ся своєї рідної мови і в переписцї з будівельною експозитурою в Ст. Самборі послугують ся чужою. Чому, не знати. Експозитура приймає без найменшої трудности українські письма, виставляє українські квіти, послугуєть ся з українськими сторонами українською мовою, на таблицї є поміщена також українська напись, а в торжественні дни повіває на нїй також українська хоругов. Причина отже лежить в самих згаданих księżach. Можна догадувати ся, що кз. Piotr Kniażyński, декорований недавно золотим хрестом, хоче тим способом мати марку "rorządnego" при стараню ся о парохію цїсарського наданя. Але щоби молоденький, що йно початкуючий священик, як ось ks. Leon Szumski, не мав національної амбіції і вже пускав ся на лизунство, се дуже замітне, такий чоловік готов зайти дуже далеко. Найсумнїйше однак те, що він навіть не узнає свого промаху, є вдоволений з себе і каже, що добре на тім вийшов, бо за се вибудували йому стодолу! Отже за стодолу проміняв рідну мову, а як би так були добудували ще який хлївець, то певно був би готов виречи ся і рідної мами! Гарна етика. Але ми сего терпіти не будемо; коли домагаємо ся характерности від міщанина і селянина, то маємо право вимагати в першій мірі від провідника народа длятого кожде таке лизунство будемо безпощадно пятнувати, нехай всї знають, з ким маємо до дїла. Про других, що також не шанують своєї moви в переписцї з властями, напишемо другим разом.