Зі Львова.
Сумно і жалко стає кождому Русинови, коли тілько погадає на то, що в двох польских ґімназіях львівских викладає ся наука рускої релігії в язицї польскім. Сумно і жалко длятого, що се дїє ся в осередку нашого руху народного, — дальше, що се дїєcь в нинїшних часах, — вкінци, що се унікат в цїлім шкільництві, бо ж в краю єсть ще більше ґімназій польских, в котрих находять ся рускі дїти, а де катихити вчать лише по руски. Тілько львівскі польскі ґімназії мають становити виїмок? І то чому? яким правом? Таж то так само не приватні, а державні ґімназії, як і другі в краю нашім! А найприкрійше стає, коли рускі дїти, котрі звикли до руского священика лиш по руски говорити, жалують ся перед родичами, що не можуть до своїх катихитів нї словечка по руски сказати та що мусять слухати науки духовні [екзорти] в польскім язицї. Чи наша духовна власть мала би о тім не знати? Чи не взялось би за сю справу наше товариство "Народна Рада"? — чи не зарадили-б тому рускі посли? Наші патріоти старають ся викорінювати кривди, які заповідають ся нашому народному розвоєви по провінції, а чи-ж не мали-б они займатись найперше викорененєм лиха в самім осередку? Просто не хочесь вірити, щоби дитина руского священика до свого руского катихита мусїла говорити по польски.
То само дїє ся і з наукою руского язика в ґімназії Франц-Іосифа і в видїловій школї имени Ядвиги у Львові. В ґімназії Франц-Іосифа учать язика руского мов-би на кпини, бо на примір в VІІІ-ій клясї ґімназіяльній учить учитель руского язика катихит о. Онуфрій Лепкій з книжки призначеної для ІV-ої кляси нормальної! Но, а вже в видїловій школї имени Ядвиги — то не наука, а чиста иронія науки, бо дотична учителька — не знаємо, чи вміє одно реченє поправно виголосити по руски.
О тім всїм чуємо ми, зїхавшись до Львова з нагоди конкурсового испиту, і кличемо до всїх, хто в тім дїлї помогти може, поможіть! усуньте тую аномалію!
Интересовані родичі.
