◦ ◦ ◦ ◦

Дивна пригода лучилась послїдними днями в одній львівскій огородовій реставрації. При однім столї сидїв собі сам оден якійсь задуманий панок і вдивлював ся в панночку, що сидїла при сусїднім столї. Товариство, в котрім тая панна находила ся, пило пиво. Самотний пан кличе кельнера і каже єму: "Дістанеш 20 зр., коли позволиш менї налити до склянки тої панни кілька капель любчику". Кельнер пристав на то, і справдї панок налив кілька капель якогось плину до склянки. Кельнер взяв обіцяні гроші, однак приступивши до стола, де панна сидїла, вилив в єї очах пиво зі склянки. Запитаний, чому то зробив, розповів, як і що стало ся. Настало замішанє.... Панок десь щез, а поліція слїдить тепер за ним.
Шістдесят дівчат увільнила турецка поліція в Константинополи на жаданє австрійскої амбасади з ріжних домів розпусти і віддала их амбасадї, котра на кошт держави відослала их до вітчини. Дївчата ті походять переважно з Галичини і кількадесять з них привезено вже до Львова, де в судї тутешнім мають свідчити в слїдстві карнім против жидівскої шайки, котра від кількох лїт вела дуже живу торговлю дївчатами. Сїмнацять таких торговцїв на чолї котрих стояв Ивак Шеферштайн, сидить уже в вязници львівского суду карного і стане в осени перед трибуналом суду присяжних. Дївчата, що приїхали до Львова, оповідають, що як лиш дістались до турецких домів розпусти, то вже більше світа Божого не бачили: не вільно им було вийти і до города на прохід. Ті 60 дївчат, то лиш мала частина, що вернула з неволї, а дуже богато христіянок в Константинополи годї і віднайти. Бо як котра була гарна, то продавали єї до гарему, а там єї так стережуть, що звістки про себе не може дати.