Гостина царя у нїмецкого цїсаря в Кіль дала, як звичайно всї того рода подїї, добру нагоду до всїляких комбінацій і здогадів, а ґазети полюючи на сензацію старали ся всякими способами зробити з неї капітал; не маючи однакож достаточно матеріялу кинулись до минувшости і стали вигрібати споминки стоячі в звязи зі зїздом монархів в Кіль. Сензаційну таку споминку з 1878 р. принїс був сими днями новойоркскій Herald. Редакція сеї ґазети додала від себе, що одержала ту вість з "дуже компетентного" жерела, з чого можна було догадувати ся, що она вийшла не від кого иншого, як хиба лиш від самого кн. Бісмарка. New-York-Herald розказує так:
Коли россійскій амбасадор — ґр. Петро Шувалов, по берлиньскім конгресї вернув з Лондону, де поручено єму якусь місію дипльоматичну, застав у себе лист кп. Бісмарка, в котрім сей висказує жаль, що задля недуги не може єго відвідати в Берлинї а хоче поговорити з ним у важній справі, тож просить єго, щоби схотїв потрудити ся до Фрідріхсруге. Ґр. Шувалов вибрав ся туди і застав кн. Бісмарка в постели. Кн. Бісмарк просив свого гостя, щоби по обідї перейшов до єго канцелярії та переглянув собі там приладжені для него документи. Ґраф Шувалов пішов і знайшов там на столї насамперед власноручний лист царя Александра II до цїсаря Вільгельма I, в котрім царь, не скриваючи нїчого, дуже рішучими словами висказує своє невдоволенє з поведеня аґентів войскових і політичних, на півострові балканьскім, та кінчить свій лист тими словами: "Єсли поведенє тих аґентів буде і дальше так само вороже супротив Россії як тепер, то з конечности наступить зірванє до тепер истнуючих дружних відносин між Россією а Нїмеччиною". Сей лист переслав цїсар Вільгельм І. Бісмаркови, дописавши: "Що думаєте про се?" На се питанє відповів Бісмарк, написавши під сподом великими буквами: "Треба сейчас армію поставити на стопі воєнній!"
Дальші девять документів були ноти дипльоматичні вислані до різних правительств заграничних, щоби дізнати ся, яке становище они би заняли, наколиб зачалась війна з Россією. Змісту тих нот Herald не знає, але знає, що льорд Біконсфільд так відповів: "Завіряю, що нїмецке правительство і нїмецка справа мають мою щиру симпатію.". Кн. Бісмарк відповів на те: "Ваша симпатія менї байдужна. Я хочу лиш знати, чи анґлійска фльота буде вислана на Чорне море, чи нї?" Льорд Бікнсфільд заявив на те коротко: "Не можу дати нїякого певного заявленя". Документів 10 і 11 не знає Herald, але натомість знає, що нумер 12 містив непідписаний ще проєкт аліянсу між Нїмеччиною а Австрією.
Перечитавши ті всї документи, ґр. Шувалов вернув до комнати, до лежав канцлєр нїмецкій і висказав своє зачудованє, що відкрив єму так важні тайни урядові. При тім жалував россійскій амбасадор, що кн. Бісмарк так зле пopoзyмiв зміст царского листу. Сей лист, — казав амбасадор, — був написаний в хвили злого гумору і цареви розходилось лиш о се, щоби звернути увагу цїсаря Вільгельма І на поведенє нїмецких аґентів на балканьскім півострові, бо кождий повинен знати, що доки жиють цар Александер II і цїсар Вільгельм І війна між Россією а Нїмеччиною єсть неможлива. Навіть тогді, — казав ґр. Шувалов дальше —колиб вже станули против себе армії обох народів, погодили би ся сестрінець з вуйком в послїдній хвили. Натомість ґр. Шувалов дуже обурив ся на загадане заключено аліянсу Нїмеччини з "тою Австрією, котра має полагодити стілько рахунків і гріхів на Всходї". Однак амбасадор виявив вдоволенє, що аліянс ще не підписаний і був пересвідчений, що "нїколи не буде підписаний". По запевненю зі сторони кн. Бісмарка, що таке підписанє єсть лиш квестією кількох днїв, попращав єго ґр. Шувалов і вибрав ся до Петербурга, де як раз кн. Ґорчаков був недужій, а в наслїдок сеї недуги правительство россійске не звернуло достаточної уваги на справу загаданого аліянсу.
Можна було сподївати ся, що opґaн кн. Бісмарка "Hamb. Nachr." принесе відповідь на ті революції. Згадана ґазета заявляє отже що то все неправда і лиш чиста видумка. Кн. Бісмарк розказує все як було а відтак звертає на теперішні відносини і каже між иншим: Зле що в Италії виходять тепер на верх люде мало знані. Нехай Італія зменшає своє войско, але головна річ, щоби она була прихильна для Австрії аби та в даній хвили могла всю свою силу звернути на Всхід. Анґлія буде вже о то старати ся, щоби Италію не побили на Середземнім мори. Через якійсь час ще не буде війни, бо всї народи мусять ся узброїти в нові карабіни, а коли узброять ся, то тогди видумає хтось ще лїпші.
