Рівночасно коли цар з своїм сином гостив у нїмецкого цїсаря в Кіль, був єго свояк, вел. кн. Константин, в гостинї у президента францускої републики п. Карнота в Нансі, де як раз відбувало ся велике торжество француских ґімнастиків, на котре приїхали були також і ческі "Соколи". Мимо волї зродило ся питанє: чи гостина вел. кн. Константина в Нансі була случайна, чи стояла в якійсь звязи з гостиною царя в Кіль? Як би в відповіди на се питанє принесла вчерашна телєґрама з Парижа таку вість: "Більша часть тутешних ґазет старає ся представити факт гостини вел. кн. Константина в Нансі яко викликаний царем акт демонстративний, повний особлившого значіня політичного. Однакож в поважних кругах політичних переважає погляд, що гостина та була лиш актом чемности і не мала нїякого значіня політичного".
Так або й не так — ото відповідь на повисше питанє; нехай кождий судить, як хоче. Коли однакож возьмемо близше під розвагу обі гостини, в Нансі і Кіль, і всї обставини, серед яких они відбували ся, то не трудно буде нам розпізнати, за котрим поглядом треба рішити ся: чи за поглядом більшої части француских ґазет, чи за поглядом поважних кругів політичних.
То правда, що гостина царя у нїмецкого цїсаря могла случайно припасти в той день, коли в Нансі відбували ся як раз торжества ґімнастичні, котрі, хоч в маленькій части, але все таки мали демонстративний характер против Нїмеччини. Так само могло случайно стати ся, що вел. кн. Константин перебував як раз тогди в Екрезевіль на курації, коли президент Карно мав приїхати на торжества до Нансі. Але вже сам приїзд великого князя до Нансі годї уважати також случайним. Він прецї міг то дуже добре знати, що в теперішних часах стане ся там предметом голосних овацій для Pocciї, а тим вже самим, коли нїчого більше, і предметом демонстрацій против Нїмеччини. Яко близькій свояк царя міг він також знати, чи се буде на руку цареви і чи єму сподобаєсь. Таж прецї звичайні політики зважають на то, щоби пору свого виступленя, коли того потреба, вибрати так, щоби она не давала причини до нїяких здогадів а тим більше до якихсь толків, котрі могли би десь викликати якесь невдоволенє. Тимчасом видимо, що вел. кн. не руководив ся зовсїм такою оглядностію. Нема отже в тім не то нїчого дивного, коли більшість францускої праси доказує що гостина вел. кн. Константина в Нансі була актом демонстрації царя, анї не можна сумнївати ся о тім, щоби она не була по думцї царя. Певно, що не можна того припустити, щоби она була вже з гори з певним пляном уложена, щоби цар Александер ІІІ. наперед вже сказав: так а так має бути.
Факт однак позістане фактом, що гостина вел. кн. Константина в Нансі мала, коли вже не просто демонстративний характер против Німеччини, то була бодай призначена на то, щоби успокоїти Французів і дати им доказ, що цар мимо своєї гостини в Кіль позістає для Франції тим самим, яким заявив ся підчас кронштадских торжеств, що в відносинах Pocciї до Франції через гостину в Кіль нїчого не змінить ся. Коли вел. кн. Константин заповів свій приїзд Карнотови, відпoвiв той єму, що єму було би дуже прикро, колиб вел. князь зі взгляду на своє здоровлє мусїв так трудити ся, а князь відповів тогди телєґрафічно: То не труд, то честь; приїзджаю о пів до четвертої. І з сего видко, що гостина великого князя в Нансі була для него так важною, що він не зважав навіть на стан свого здоровля. З другої знов сторони, коли король бельґійскій дав ся з тим почути, що готов на повитанє президента вислати свого репрезентанта, а кн. Люксембурґскій хотїв навіть сам приїхати, то правительство француске не хотїло на то пристати, кажучи, що й нїмецкій цїсар готов би ще вислати якогось свого офіцира. Тимчасом гостину россійского князя принято з одушевленєм і зроблено єму мимо єго нїби то "инкоґніто" дуже велику овацію.
Із сих дрібних на око фактів, видко все таки, що межи гостиною в Кіль а в Нансі була якась, хоч може не безпосередна, звязь, а цїлею гостини в Нансі було певно не що иншого, як бодай лиш то, щоби ослабити значінє гостини в Кіль і удержати політичний стан річей і відносини Pocciї до Франції лишити в давній мірі.
