У Львові, дня 2 н. ст. червня 1892.
На заходи ґрупки руских священиків, проявлювані статьями в "Душпастири", щоби духовеньство руске відлучити від світскої народної интеліґенції і зорґанізувати єго в окрему політичну партію "клєрикальну", звернула увагу польска праса і кожда польска ґазета — з виїмком одної Now-ої Reform-и — дуже радуєсь тими заходами, хвалить иніціяторів і заохочує unickie духовеньство, щоби чим скорше зривало в світскою народною интеліґенцією і закладало свій політичний орґан, szczerze katolicki, — не такій, як "Дѣло", "zgryźliwe і nieprzychylne Polakom". З того вже й виходить: що Czas розуміє під "щирим католицизмом"...
Звістні статьї в "Душпастири" називає Czas "фактом не аби якої далекосяглости в житю і розвою галицкої Руси". Сторонництво "католицко-руске" під проводом митрополита буде — каже Czas — для Поляків bez wątpienia jak najsympatyczniejsze.
Дальше Czas говорить o численних [?!] голосах священиків уніятских в "Душпастири" за формованєм партії клєрикальної і о "152" священиках, котрі вже мали зголосити о. Рожанковскому на Буковинї, що годять ся на те, аби творити — як писала утїшно Gazeta Narodowa — piąte stronnictwo ruskie.
На наш погляд — вість про "152" священиків буде такою самою правдою, як сказанє Czas-у, що в "Душпастири" були "численні" голоси священиків в звістнім дусї. Ті "численні" голоси редукують ся до трех голосів: о. Волосиньского, о. Рожанковского і якогось третього, котрий не підписав ся, а котрий руских священиків в протиположеню до світских Русинів називає "партією Христа", як коли-б світскі були "партією Магомеда", чи що?
Дальше Czas дуже відказує на "Дѣло", що оно ятрить против Поляків і кокетує з москвофілами та радикалами, словом: нема у "Дѣлѣ" щирости католицких чувств. Ба, що більше, Czas навіть у священиків-народовцїв не бачить так само, як у "Дѣлї" щирости чувств католицких, бо они підчас руского синоду поводились якось — ну, Czas виразно не каже, як. Аж отсе тепер в голосах в "Душпастири" проявила ся щирість чувств католицких, — аж тепер "усуне ся камінь, котрий лежить від звиж сорок лїт на дорозї до wspólnej [??] mety" Поляків і Русинів.
І дальше Czas говорить уже так, як коли б пята партія руска вже кинчила формуватись, а не доперва пускала сонду. Доси — каже Czas — основанє такої партії було якимсь pium desiderium, орґани теперішного митрополита "Рускій Сіон", "Мир", о. Бобровича "Русь", о. Селецкого "Кирилл і Мефодій" і т. п. упадали; здавало ся, що навіть голос о. Евг. Горницкого в Przegląd-ї powszechn-ім [в орґанї Єзуїтів краківских] перегомонїв без слїду, — аж ось статьї "Душпастиря" свідчать, що той засїв приймає ся на рускій почві і дозріває. Статью свою кінчить Czas словами "привіту з цїлого серця і бажанєм успіху" справі пятої партії рускої.
Ми розуміємо становище Czas-у. Роздор серед Русинів єсть очевидно польскому "моральному ржондови" на руку, а розбитє Русинів ще й на дві нові партії, на партію духовеньства і на партію світских, сильно ослабило би Русинів, — бодай на якійсь час, доки би відповідно не переорґанізувалась партія світских.
Nowa Reforma — одинока з польских ґазет обєктивна в справах руских — говорячи о заходах авторів звістних статей в "Душпастирі", каже, що "нове то роздвоєнє серед Русинів було би новим лихом, було би пораженєм Русинів, котрі стоять на народній основі". Тілько-ж покищо ми можемо бути спокійні, бо не віримо, щоби вороги Руси дочекали ся тріюмфувати з нового роздору руского... чого, як бачимо, так сердечно бажають.
