письменник, редактор, критик мистецтва, історик і архівар, помер після довших комплікацій по шлунковій операції дня 20-го травня в год. 15.15 у Львові.
З Покійним сходить у гріб одна з наймаркантніших осіб українського Львова останніх десятиліть.
На світ прийшов пок. Микола Голубець 15-го грудня 1891-го р. у Львові. Тут і покінчив школи, до філософічного факультету університету включно. Від 1908-го року виходить на письменницьку арену зі збіркою "Фрагменти" як поет, автор ліричних віршів, і як дописувач усіх літературних, мистецьких і суспільно-політичних журналів і часописів. За своє коротке життя написав Покійний 84 книжки і брошури та понад 1500 статтей на різні теми.
Згадати б, що Він автор вірша "Ой, нагнувся дуб високий", що став зчасом народним. Крім ряду збірок ліричних поезій (замітніші: "Бувають хвилі" (1910) і "З чужини далекої" (1915). Він автор поеми "Мойсей безумний", майстерний перекладач Г. Ібсена "Пер Гінт" і Г. Гавптмана "Затоплений дзвін". Він — автор ряду повістей ("Люди і блазни", "Гей, видно село" і інші).
Він — редактор цілого ряду журналів і часописів. Редагує гум. журнал "Жало", журнал "Світ" (1917), "Шляхи", "Життя і Мистецтво" (1920), сат.-гум. "Маски" (1922/3), а дальше суспільно-політичні часописи: "Час", "Неділя" (1928—30), "Наш Прапор", "Новий Час" (кількома наворотами як нач. редактор — до війни), працює у "Ділі", редагує "Українську Бібліотеку", дописує до багато журналів і часописів в краю і закордоном.
Як мистецтвознавець і критик мистецтва він об'єднує навколо себе мистців, організує АНУМ, видає "Нариси з історії українського мистецтва" (1916/17), "Вступ до історії українського мистецтва" (1918) і "Начерк історії українського мистецтва" (1922).
В Українському Видавництві Тиктора видає "Велику історію України" та співпрацює в творі "Історія української культури".
Покійний був одним з найкращих знавців Львова та історії Галичини. Працював також як визначний бібліограф та архівар.
Його муравлиної, всесторонньої праці ніхто не заступить!
В 1918-ому році був четарем Галицької Армії і брав участь у боях під Львовом (янівський відтинок).
За большевиків працював у міському архіві. Зі звільненням Львова у червні 1941 р. перейняв провід усього українського культурного життя у Львові. Був головою Українського Літ.-мистецького Клюбу та надавав тон усьому нашому життю.
Останніми часами рішається створити для нащадків, як казав, ще "щось велике і непроминаюче", але невмолима смерть припиняє Його пляни.
Удар, що його зазнає Громадянство зі смертю пок. Миколи Голубця, один з найболючіших. До болю та жалоби Його найближчих, Дружини і дітей, Його рідні, прилучається і біль та жалоба всього Українського Громадянства. Вічна Йому Пам'ять!
