◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦

Рада громадска в Кутківцях коло Тернополя зібравши ся дня 15 н. ст. мая, яко в роковини знесеня панщини ухвалила одноголосно вести на будуче канцелярію громадску по руски і переписувати ся з усїми властями лише по руски.
Бурі. Дня 10 н. ст. мая навістила страшна буря місто Риманів. Нечуваний вітер завалив три величезні будинки господарскі, збудовані сильно на мурованих стовпах, так що камінь на камени не остав ся; завалив також новий будинок сторожі огневої, кілька великих топіль а вкінци розібрав один будинок в серединї міста і зірвав кілька дахів. Найбольше потерпіла ґр. Потоцка, властителька Риманова, бо щоби побудувати нові будинки господарскі треба буде яких 10.000 зр. — Дня 17 н. ст. мая лютила ся також буря в Короснї. Підчас бурі убив грім селянина Андрія Яноху, везучого нафту з копальнї "Потік".
Огнї. В Тяжеві, повіта станиславівского, знищив огонь кілька будинків господарских. Шкода цїлковито не убезпечена виносить 2000 зр.
Процес о убійство. Сими днями відбула ся у Львові карна розправа судова против селянина з Раківця під Щирцем, Ивана Лещишина, обжалованого о убійство своєї жени. Ще 29 н. ст. лютого найдено в поли коло села Раківця трупа селянки Марії Лещишиної, жінки Ивана. Труп був майже нагій і мав на голові рану від сокири, синцї і в кількох місцях незначно здерту шкіру. Підозрінє о убійство упало на мужа Марії, Ивана. При розправі переслухано кількох свідків, котрих зізнаня не пояснили достаточно справи. Аж візвані телєґрафічно зі Щирця два лїкарі, котрі згаданого дня робили обдукцію трупа Марії Лещишиної дали поясненя, що рішили судьбу обжалованого. На підставі тих зізнань рішили присутні при розправі знатоки: д-р Файґель і Ґостиньскій, що имовірно Лещишина погибла самоубійчою смертію в той спосіб, що ранила себе сокирою вісім разів легко в голову а вийшовши на поле та упавши в снїг замерзла. По тім поясненю прокуратор відступив від обжалованя і Ивана Лещишина випущено на волю.
Попутне писарство розпаношило ся дуже в Монастирисках. Писарі покутні таку придбали собі клієнтелю, що нїякій адвокат не може там удержати ся. На неприхильних собі особах мстять ся в той спосіб, що роблять на них безименні доноси, а тим виставляють их на слїдства. Був би вже час, щоби тамошний суд взяв ся енерґічно до тої справи та знищив ті страшні піявки нашого селяньства.
В Дрогобичи мали відбути ся дня 15 н. ст мая збори робітників, скликані львівскими провідниками соціялістів Дашиньским і Дімандом. Однако збори не могли відбути ся за для дивної причини. В такім містї як Дрогобич не найшов ся нїхто, хто хотїв би винаймити робітникам салю на збори.
Раки галицкі. З Відня пишуть, що Дунай заповнює ся раками галицкими безплатно, а властиво коштом галицких торговцїв. Торговцї ті присилають бочками раки, ловлені головно в окрузї кількох миль від Львова, а Віденьскій комісаріят торговий забирає их і впускає до Дунаю, бо не мають приписаної міри і самицї бувають ловлені в забороненій порі.
Обильність нафти. З Баку доносять до часописей варшавских: Копальнї братів Ноблїв в Балаханї збогатили ся нововідкритим жерелом нафти надзвичайної обильности. З початку добувало ся 2000 пудів денно чистої нафти, відтак кождого дня що раз більше, аж вкінци вибухла фонтанна, що почавши від 17 марта дає денно 600.000 пудів чистої нафти. Струя нафти розливала ся з початку широко і наповнювала навіть чужі збірники, заки єї не спровадили до нафтяних озері а вкінци до викопаних коло жерела величезних резервоарів. До роботи заставлено сотки Татарів, що бродячи по колїна в нафтї, копають рови і викидають каменистий пісок з котрого потворили ся вже цїлі гори. Сила фонтанни така велика, що потрійне зелїзне накритє кирницї і прилягаючі до него мостки все дрожать, а гук єї приглушує всї машини парові на цїлій верстї довкола. Здає ся, що підземні жерела не так скоро вичерпають ся. Крім сеї фонтанни єсть ще в околици Балахана чотири инші, належачі до фірми Мроєвих (около 400.000 пудів денно), Маріса і Ковянова. В наслїдок послїдного відкритя цїна нафти на місци значно упала і виносить по ½ копійки за пуд.