Снїги. Теперішний холод має, здає ся, свою причину в великих снїгах, які упали в різних околицях. Так доносять нам з лїського і староміского повіту, що там сими днями упали значні снїги. — Про те саме доносять з Зальцбурґа, Стирії і Шлезка. — В Истрії ж на Побережу також дуже постуденїло, а цїлий Карст покрив ся такою грубою верствою снїгу, що поїзди зелїзничі поспізняли ся в наслїдок того о цїлу годину. — В Бреґенци, в Тироли, лютила ся оногди така сильна снїговиця, що повалила стовпи телєґрафічні і порвала дроти.
В університетї львівскім було в зимовім півроцї 1891/2 загалом 1283 слухателїв, а то на видїлї теольоґічнім 357, правничім 725, фільософічнім 201. Звичайних слухателїв було 1138, надзвичайних 145. Галичан було 1232, чужинцїв 51. Після народности дїлили ся слухателї: Поляків було 861, Русинів 412, Нїмцїв 8, Мадяр 1 і Болгарин 1. Після віроисповіданя було римо кат. 621, греко-кат. 430, православний 1, вірмено кат. 8, євангеликів 8, жидів 217 і 2 менонітів. Цїлу оплату шкільну платило 735 слухателїв, половину 139, цїлком увільнених від оплати було 409 слухателїв.
На нашій Чорногорі була в лїтї минувшого року якась комісія угорска і пильно розслїджувала границю галицко-угорску. Чи та комісія мала порученє поправити границю на жерелах Черемошів, зсунену Мадярами около 1816-го року з граничного хребта у потік на кривду Галичини, — причім Галичина утратила около 500 морґів, а Буковина безконечно більше? Чи тоту задачу мала комісія, того не знаємо, але на всякій спосіб повинна була тим займити ся, бо се справа ще важнїйша, нїж Морске Око в Татрах.
В Станіславові — як нам з-відтам пишуть, — не стало нараз аж трех лїкарів, бо д-р Трахтенберґ помер [на брайтівку], д-р Махновскій занедужав і відвезено єго до заведеня лїсничого в Кульпаркові, а лїкар Курцер виїхав до Відня, щоби там піддати ся операції рака в горлї.
Д-р Петро Стебельскій именований надзвичайним професором права карного з викладовим язиком руским на львівскім університетї. Таким-же професором з викладовим язиком польским именований д-р Володислав Острожиньскій.
Білий Черемош став тепер безрибним. Витовкли рибу в нїм "ковбки", що Прусаки, арендарі лїсів державних, пускають з водою. Нераз у повінь йде так богато ковбків, що за мало для них місця в ріцї, та лишають ся по зарінках, а инші плинуть сторчом.
Нещастна пригода. В Дикові старім, в повітї чешанівскім, пробовали в великодну суботу моздїри, з котрих мало ся стріляти в недїлю підчас богослуженя. В часї того пробного стріляня один моздїр, за сильно набитий, пук, а відломок єго ударив близько стоячого селянина, Стефана Задорожного, так сильно в голову, що убив єго на місци. Убитий був честний і маючій господар і полишив жінку і пятеро дрібних дїтей.
Огнї. В Шегинях, в повітї перемискім, згоріло дня 11 н. ст. цвітня 12 господарств. Загальна шкода виносить 10.853 зр. а убезпечена була лише на 2.270 зр.
Еміґрація. З товмацкого повіту доносять, що вже і там починає обявляти ся між людьми охота вандрувати до Америки. Сими днями вибирає ся з села Гостова кілька родин селяньских за море а також з инших сїл зголошують ся селяне по паспорти, наміряючи виїздити до Америки. Очевидно аґенти еміґраційні звернули свою увагу на повіт товмацкій і розпочали там свою роботу.
В справі реформи войскового закона карного ведуть ся вже від довшого часу переговори межа обома міністрами судівництва а міністром війни. Міністри судівництва домагають ся явної розправи і обовязкової оборони, в котрій могли би брати участь також особи цивільні. Міністерство війни і оборони краєвоєї противлять ся тому жаданю і не хотять згодити ся навіть на тих оборонників, котрі суть офіцирами в резерві. Оногди приїхав до Відня міністер Сілядій, щоби спільно з ґр. Шенборном пробувати ще раз переговорюватись з міністром війни.
З статистики австрійских нотарів. Після виказів, виготовлених в міністерстві судівництва, було нотарів в Австрії з початком 1891 року загалом 1017, а з початком 1892 року 1018. В Галичинї було нотарів минувшого року 200, на Буковинї 19.
Жертва шовінізму. Дня 13 н. ст. цвітня відбув ся перед судом в Загребі процес, в котрім яко обжалуваний ставав молодий ученик ґімназіяльний. Справа була така: В місточку Раковачи мешкали з собою в одній комнатї: ученик 5-ої кляси ґімназіяльної, Серб, Васо Кнезевич і 17-лїтний ученик 6-ої кляси, Хорват, Альфред Паєр. Оба хлопцї жили з собою в приязни і любили ся, лише від часу до часу повставали між ними сварнї з причини різницї в народности. Дня 5 марта вечером прийшло між ними також до такої сварнї, з котрої однако вивязала ся бійка, що дуже сумно скінчила ся. Паєр ударений Кнезевичем, попав в таку злість, що побіг до сусїдного мешканя лїсничого Цесарича, хопив стрільбу і через вікно стрілив до Кнезевича. В наслїдок пострілу умер Кнезевич ще тої самої ночи. Суд загребскій, увзглядняючи лагодячі обставини, засудив Паєра на 2 роки вязницї. До таких сумних наслїдків веде шовінізм і передчасне політикованє.
Страшне злочиньство. В Семендрії, сербскій кріпости над Дунаєм, найдено в ріцї трупа капраля від артилєрії Илії Константиновича, дуже покалїченого. До сего убійства признав ся найлїпшій приятель небіщика, артилєрист Василь Радулович. Оповіданє Радуловича, длячого убив приятеля, показує незвичайну темноту єго і Константиновича. Убитий, після зізнаня Радуловича, займав ся чарами і мав винайти спосіб робити золото та привертати умерлих до житя. На усильні просьби Константиновича відтяв єму Радулович голову, виймив з трупа серце і утробу і видушив з них кров, на вказанім небіщиком місци, бо в тім місци, після заявленя Константиновича, має по єго смерти показати ся великій скарб і чудотворна масть, котрою приверне єго Радулович назад до житя. Очевидно, анї скарб анї нїяка масть не показала ся і тогдї кинув Радулович трупа до Дунаю. Міністер війни, котрого о тім фактї повідомлено, зарядив переведенє строгого слїдства.
Дрібні вісти. Цїсар дарував громадї Милївцї в повітї залїщицкім 100 зр. на будову школи. — Архикнязь Леопольд Сальватор виїхав вчера по полудни зі Львова до Відня. — Головний касієр дому банкового Ротшильдів в Франкфуртї, Єґер, утїк минувшого тиждня, полишивши в касї значний дефіцит. — Маєтність Олешів, в повітї товмацкім купив ґр. Едмунд Потоцкій від Вольфа Горна. — В Бохни помер бувшій староста і колишний директор львівскої поліції, Иван Сас Тустановскій, в 70-ім роцї житя. — Оборону в процесї д-ра Медвея з Моршина обіймив адвокат д-р Михайло Грек. — Польску "Читальню наукову" у Львові розвязало намістництво з причини, що в читальни тій держали відчити посторонні люде т. зв. гостї, що противить ся статутам згаданого товариства.
