Малий фейлетон
"Паскар" Фавстин Порічин — порядна людина. Любить "жіноче оточення": кнайпу, горілку, плящину (тільки повну), закуску і всі інші тим подібні причандали. Наявним доказом його "порядности" є те, що він ще вміє рум'яніти... з сорому; найчастіше — на носі.
— Бо, пане дзєю, я скромна людина... і порядна! "Паскувати" не хочу, бо не маю грошей! — чваниться перед своїми друзями, відкорковуючи плящину чистої 45-процентової та ховаючи корок до кишені. — Так звідкіля маєш гроші? — питають його.
— Гроші? До чорта з грішми!
— Все ж таки маєш гроші, бо без грошей не можеш пити!.. — цікавляться знайомі.
— Гроші — це набута річ! Сьогодні є, завтра нема! Правда, я люблю випити, але я добрий батько!
— Добрий?.. Ха! Ха! Ха! — сміються друзі.
— Та з чого смієтеся?
— Чи ж нема з чого? Твій син має 10 років. Що йому з того, що має такого доброго батька, який кожного дня хлепче горілку?..
— Вибачте, та ви не розумієтеся? Мій синочок — маленький, але вже налоговий спортовець, а його спеціяльність — водний спорт.
— Що має це спільного з твоєю батьківською добротою і любов'ю?!
— Мушу раз-у-раз пити, щоб ще перед плавальним сезоном зробити для сина рятувальний пояс... з корків від пляшок!
— А, так?!
— А, бачите! — усміхався, ховаючи у кишеню корок з третьої зчерги плящини.
С. Каролин.
