◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦

Сьогорічній Великдень, свято весни, любови й обновлення, зустрічаємо зі сподїваннями, які голубили наші предки в своїх серцях тільки в хвилях найбільшого підєму національної енерґії в нашім минулім. Ми певні, що се бажаннє нетільки наше, а й всїх наших Читачів і Прихильників, цїлого українського загалу, щоб сьогорічнїй Великдень став історичним Великоднем для всїх українських земель, став справжнім святом найкращого, найширшого й найповнїйшого відродження українського народу під культурно-національним, економічним і полїтичним оглядом. Святом любови є Великдень. Нехайже кожде українське серце запалає у велику хвилю, яку переживаємо, найбільшою любовю для української справи, любовю, яка виявила ся-б у дїлах для України й самопосвятї за українську справу. З бажаннєм, аби одно й друге наше сподїваннє стало дїлом, кличемо: Христос воскресе! Воскресне Україна!
Київські Українці. "Русская Воля" з 6 марта доносить з Київа: Відбуло ся зєднаннє всїх українських орґанїзацій. Від імени зєднаного комітету й товариства "Рада" вислано привітні телєґрами до князя Львова й А. Керенского з висловленнєм надїї, що вільна Росія задоволить усї законні права українського народу. Чекають повороту до Києва відомого українського дїяча проф. Грушевського, засланого адмінїстративно. Пороблено кроки в справі увільнення митрополита Шептицького й повороту з Сибіру всїх Українцїв-Галичан. Відновляє свою дїяльність закрите урядом тов. "Рада".
Поворот до Київа професора М. Грушевського. "Кіевская Мысль" з дня 5 марта доносить, що арештований і засланий в 1914 роцї на схід Росії провідник нашого руху проф. Михайло Грушевcький вже є в дорозї до Київа.
"Правда" против анексій. Орґан большевиків "Правда", вказуючи, в чім розходить ся з тимчасовим правительством, пише: "Тимчасове правительство хоче загорнути чужі землї, поневолити инші нації (Царгород, Поляків, Вірмен, Українцїв). А ми говоримо, що кождий народ має сам свобідно рішати про свою долю, і — хочемо швидше кінчити війну.
Обєднаннє всїх українських орґанїзацій Київа в одну "Центральну Раду". "Кіевская Мысль" з дня 5 марта ст. ст. доносить, що на величезних зборах представників усїх українських орґанїзацій Київа, в тім числї і робітничих українських орґанїзацій, рішено обєднати ся в одну "Центральну Раду".
Праця "Центральної Ради". На імя української "Центральної Ради" в останнїх днях наспіли привітання з нагоди настання нового ладу в державі та можливости здїйснення українських національних ідеалів. Збори "Центральної Ради" відбувають ся що дня в присутности всїх членів Ради, побільшеної представниками нових партійно-полїтичних і культурно-національних орґанїзацій. Від імени "Центральної Ради" до всїх провінціяльних орґанїзацій вислано таку телєґраму: "Час біжить, беріть ся до працї, висилайте депутацію до уряду з представленнєм нагайних потреб українського народу: українська школа, ґімназія, унїверситет, українська мова в державних закладах, поворот засланцїв Галичан. Відживляйте й закладайте просвітні інституції. Видавайте летучки, орґанїзуйте збори на національний фонд, закладений в Київі, орґанїзуйте провінцію."
У всїх національних орґанїзаціях іде спішна гарячкова робота в справах піддержання нового російського правительства, усунення харчових трудностей, уладження на провінції опік для достави харчів населенню і т. д.
Від української "Центральної Ради" вислано телєґрами представникам правительства: 1) голові ради мінїстрів кн. Львову такого змісту: "Вітаємо у Вашій особі перше мінїстерство вільної Росії. Бажаємо повного успіху в боротьбі за народоправство. Переконані, що справедливі жадання українського народу та його демократичної інтелїґенції будуть задоволені в повній мірі." 2) Мінїстрови справедливости Керенскому: "У Вашій особі, Дорогий Товаришу, гаряче вітаємо початок здїйснення народнїх сподїванок. Вам, що з трибуни Державної Думи виголосили гасло автономії України, доручаємо оборону справедливих жадань українського народу та його демократичної інтелїґенції. Віримо, що відтепер не буде вже нещасливих народів і що недалеко вже час повного здїйснення наших старих змагань до вільної федерації вільних народів. З доручення Союза Українських Поступовцїв Єфремов, Матушевський, Чикаленко".
Українські закладники. Українські закладники з Галичини, що знаходять ся в Київі, передали голові ради мінїстрів меморіял з представленєм усїх обставин, при яких їх задержано, та проханнєм полекшити їх долю.
"Земщина про українство". "Земщина" з 7 марта пише: "В Галичинї приневолили українофіли, що знайшли підпору у Віднї, староруську партію, глузуючи з неї, до розпучливої оборони. Правда, галицький намісник граф Потоцький успокоював українофілів, але зате український студент Сїчинський забив його. Потім зрозуміли Поляки в Галичинї, як зле стоїть справа, та зробили умову зі староруською або москвофільською партією в цїли присмирення Українцїв мазепинськоґо напряму. Тільки завдяки помочи москвофілів удало ся Полякам придушити кілька разів уличні заворушення мазепинцїв. Проєкт, який предложили Українцї Карлови І у відповідь на відокремленнє Галичини, домагаєть ся утворення коронного краю з української східної Галичини. Одначе москвофільська партія волить навіть непрактичну й безглузду господарку Поляків нїж автономію мазепинцїв. Хоч мазепинцї подурному уважають унїятську церкву національною церквою цїлого українського народу, все-таки треба признати, що унїятська церква в Галичинї стала дїйсно полїтичною інституцією, навіть огнищем протимосковської пропаґанди й наслїдком того оружем мазепинцїв. Митрополит Андрій Шептицький се дїйсно мазепинець, хоч як він старав ся се укрити. Епископ міста Станиславова Хомишин поступав грубше й щирійше, чого знов очевидно не спостерегла римська курія."