виголошена на 212 засїданю палати послів ради державної дня 18 н. ст. цвітня при генеральній дебатї над буджетом.
[Дословно з записок стенографичних].
Прецїнь раз менї удалося забрати слово при генеральній дебатї над буджетом. Я буду за ним голосувати, бо де від держави чогось домагаєся, там очевидно муситься їй дати і средства сповнити ті домаганя. Але я хочу піднести, що рускій нарід, хочь платить великій вклад до податків, і дає средства державі, все буває понехуваний а на єго права, бажаня і потреби не зважаєся. На то вказують всї политичні і економичні моменти.
Жиємо в конституційній державі, Австріи. В тій державі истнують основні закони державні, а артикул XIX. закона основного з 21. грудня 1867. про загальні права горожан держави каже : „Всї народи держави суть рівноуправнені і кождий нарід має ненарушене право до охорони і пле- каня своєї народности і мови.“
Ті основні закони державні суть, здаєсь, для всїх инчих народів а тілько не для 3-миліонного народу руского, бо рівноуправненє єго не переводиться, а плеканє і охорона єго народности і мови стрїчають величезні перепони.
При адресовій дебатї в 1885. р. поклав я найбільшу вагу на переведенє тої рівноправности руского народу, і ми, рускі посли в радї державній, розвиваючи свою програму і викладаючи бажаня і потреби нашого народу, зараз заявили, що будемо підпирати правительство, однакожь тілько з умовою, як оно докаже фактами, що належно числиться з правами і потребами руского народу. Від того часу минає вже три роки, а правительство не може вказати на нїякі факти, — хочь нераз і нарід, і ми посли тут в радї державній, клали правительству на серце много бажань про охорону прав наших, — противно-жь єще, рускій нарід може вказати лише на різнородні пораженя, і єму зовсїм не зрозу- міло, з яких причин так з ним поступаєся, бо прецїнь єго вірність для Найвисшого дому цїсарского і єго привязаність до правительства не змінилися. Ми не бачимо успіху анї на поли національнім анї политичнім, анї на поли язиковім, анї в шкільництві, тому-жь і не диво, що рускій нарід, — з причини, що єго так понижено, — не може своїх бажань в той спосіб перевести, як се можуть другі народи, допущені в Австріи до рівноправности. Розказувати тут всї неуспіхи єсть рїчь неможлива ; се було б можливо тілько тогдї, коли-б можна було вказати такожь на деякі успіхи. Тожь дотично руского народу можна оповісти кількома словами : Правительство на нїякім поли не відповіло правним бажаням і потребам руского народу, нїяких того рода фактів не видко.
Рускій нарід в своїх домаганях дуже а дуже умірений, не засипує ради державної і правительства масами петицій, як се роблять другі народи, та як-раз за-для тої смирности так гнетуть єго право. Але нарід приходить теперь до пізнаня, поступає з духом часу, і наспіла уже хвиля, що він против того гнету починає боронитись. Рускій нарід, стогнучи під утиском политичним, з многими тими домаганями не виступав, надїючись, що і він колись прийде на чергу і єму зарівно з другими народами дане буде рівноуправненє. Правда, звернувся він був з кількома петиціями до ради державної, а именно о основанє гимназій в Перемишли і Кіцмани, але і того бажаня не сповнено. Петентам відмовлено, хотяй по відкиненю того домаганя соймом, повинно було правительство взяти рускій нарід в охорону.
Удар спадає один по другім, і не досить того, що рускій нарід пробуває в найнекористнїйшім положеню, знов довідуюся з дневників, що в наслїдок интерпеляціи поставленої до п. министра справедливости, має бути в найвисшім трибуналї судовім допущена побічь нїмецкої лише ческа і польска мова. Не надїюсь того, що-би руска мова там не могла знайти для себе місця, бо се перечило-б наперед статутови найвисшого трибуналу, котрий постановляє, що урядованє має вестись і засуди ви- даватись мають в тій мові, якої ужито в першій инстанціи, а потому се глубоко уразило-би правне почутье Русинів. Надїюся, що п. министер, відповідаючи на интерпеляцію, признає і вискаже рівне право такожь рускій мові.
Переходячи на поле економичне, бачу, що закони дотикаючі плати податків і инших дачок державі виконуються так, що часто переступаєся границю тих законів і сили податників, бо домагаєся і того, що нїяк не може бути оправдане. Грунтовий і домово-клясовий податок росте з року на рік, а хочь тіи закони податкові уже від 1880 р. заведені, то все ще не вирівнані ; податник длятого не знає, кілько має платити, тожь і кошти екзекуціи з кождим роком підносяться, як се видко з буджету.
Стан селяньскій, обмежений лишь на свою скибу, угинаєсь під гнетом тягару податкового, не єсть уже в силї, за-для браку средств, своє поле як слїд обробити, худобу удержати і свій добробуток піддвигнути, — що-раз більше хилиться до упадку і стоїть, майже вже в відчаяню, перед заглядаючою єму в очи матеріяльною руїною, і тужачи за бодай промінем полекшї в своїй нуждї, звертаєсь о помічь, але доси всї єго надїї розбиваються.
Возьмім н. пр. сіль, від котрої селянин платить такій самий податок консумційний, як і найбільшій богатир. Мимо так многих петицій до ради державної о побиранє води-солонки, о продажь дешевої соли до їди і о витворюванє соли для худоби, — нїчо з того не дозволено, хотяй навіть палата вступилася за тим перед правительством, ухваливши внесеня і резолюціи. Нїчо в тім дїлї не робиться, а я думаю, що имовірно така сама доля стрїне і мою в тій справі поставлену резолюцію, котру комисія буджетова приняла і предкладає до ухвали. Край нашь, Галичина такожь дуже занедбаний дотично регуляціи рїк. Я і торік при буджетовій дебатї поставив відповідну резолюцію, край раз-у-раз звертаєся до правительства о відвітну помічь, але нїчо не робиться. Податники через безнастанні повени зійшли на дїдів, бо тратять цїле своє добро, не остає им нїчо инчого, як вивандровувати до Америки, — але і держава через то має убуток в податках, тожь правительство повинно енергично взятись до регуляціи рїк в Галичинї, щоби як податники так і держава страт не терпіли. Було-би сумно, коли-б все осталось по старому !
Нїгде нарід рускій не бачить нїчо відрадного для себе, анї в напрямі національно-политичнім, анї в економичнім, і то під министерством, котре поставило собі за задачу : „рівне право“ для всїх народів Австріи !
Хотяй нїяке дїланє не може ити елементарною силою, а все таки правительство мало вже досить часу, при спільнім дїланю всїх чинників, могти такожь для руского народу щось зробити і причинитися, щоб такожь і для него всї конституційні права порівно з другими народами, були запевнені. Нинїшний сумний стан Русинів дає им богато матеріялу до задуми і до зростаючого чим-раз більше невдоволеня з того мачошиного трактованя єго правительством, а прилюдна думка у всїх верств руского населеня виступає против такого виимкового поступованя і що-раз голоснїйше даєся чути, що нинїшне нещасливе положенє руского народу не може дальше тревати, — длятого такожь рускі посли в радї державній, поступаючи за волею свого народу, будуть мусїли заняти таке становище, яке повинно відповідати бажаням і потребам того народу і змогло допомогти рівноуправненю єго з прочими народами Австріи.
На основі тих виводів своїх відзиваюся до вис. правительства, нехай оно поступає з руским народом після принципу справедливости і вповнї переведе всї права єго, забезпечені Найвисшими промовами троновими і основними законами державними !
(Браво! на правици)
