◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦

П. Андрій Стечиньскій звістний і симпатичний артист руского театру, буде обходити — як зачуваємо — ювилей своєї 25-лїтної працї на рускій сценї, припадаючій сего року у Львові. З нагоди сего ювилею дасть дирекція руского театру бенефісове представленє в користь п. Стечиньского.
Війт, що радить ся жінки. В Стар. селї повіта скалатского удав ся тамошний учитель дня 26 лютого до війта з просьбою о свідоцтво убожества, котре було потрібне синови учителя до поданя о запомогу. Війт вагав ся прибити печатку, а по довгім думаню сказав: "Пійду порадитись жінки!"... Панї війтиха очевидно не уміла порадити свому достойному чоловікови і свідоцтво осталось таки непотверджене. Речинець на вношенє подань минув і син учителя втратив можність одержаня запомоги. Такі то бувають війти, а на тім терплять очевидно не тілько одиницї але й цїлі громади.
Перед львівским судом присяжних відбула ся оногди розправа проти Татяни Калиби, служницї, родом з Демнї о убійство дитини. Обжалована признала ся, що вкинула свою новонароджену дитину до кирницї, але каже, що дитина народила ся нежива. Суд по переведеній poзправі засудив Калибу на 2 місяцї тяжкої вязницї.
Найдений кістяк. При копаню землї в пивници, в будинку, лежачім під ч. 111 при улици Личаківскій у Львові, найшли робітники дня 9 н. ст. марта, в глубинї 1 метра під землею людскі кости. Лїкар мійскій д-р Елєкторович сконстатував, що єсть се не цїлий кістяк молодої женщини, та що лежав в земли більше як 20 лїт. Кости відвезено до шпиталю і заряджено слїдство судове.
В справі убійників дївчат Шнайдерів запало вже найвисше рішенє. Цїсар уласкавив Розалію Шнайдерову а найвисшій трибунал засудив єї на дожизнену тяжку вязницю. Засуд смерти на Франца Шнайдера затвердив цїсар. Имовірно ще сего тижня наступить екзекуція засуду.
Пригода ворожбита. В Дорі коло Делятина жиє ворожбит Юрко И., звістний селянам на цїлім Покутю. Один з односїльчан Юрка, задивившись на дохідне занятє єго, а міркуючи, що і він зможе так само ворожити, вийшов потайком з села, назвав себе Юрком И., та став ворожити в околици, де вправдї слава Юрка голосно лунала, але де єго нїхто лично на знав. Та не повело ся псевдо-Юркови, бо в однім селї не лише набили єго за якусь ворожбу, але в додатку ще обжалували о обманьство в делятиньскім судї, очевидно під именем Юрка И. Прийшов речинець розправи а в судї не явив ся нї правдивий нї псевдо-Юрко. Обжалуваного засудив суд заочно, а що Юрко И. не зголошував ся сам, тож прийшов жандарм, взяв єго, і правдивий Юрко мусїв відсидїти кару за свого незвістного соперника.
Цїсар затвердив вибір Тадея Цєньского на маршалка, а Едмунда Шнурпфайля на заступника ради повітової в Залїщиках.
Дрібні вісти. Цїсар дарував громадї Воля вижня, в повітї сяніцкім, 50 зр. на будову церкви.
Оголошенє. Видїл краєвий Королевства Галичини і Володимирії з Великим Княжеством Краківским подає сим до загальної відомости, що конкурс на оріґінальні рускі твори сценічні з обсягу драмату, поважної комедії і народних штук зі співами або без співів, розписаний дня 24 лютого 1891 до В кр. ч. 3861 і оголошені в числах 62, 63 і 64 "Газети Львівскої" з року 1891, продовжує ся до дня 30 вересня 1892 р. Конкурсові працї належить надсилати в повисшім речинци до Видїлу краєвого. З Ради Видїлу краєвого Королевства Галичини і Володимирії з Великим Княжеством Краківским. У Львові дня 10 грудня 1891. Ґротт в. р.